Кажуть, що у старожитні часи Місяць був нареченою Сонця. Вони мріяли одружитися. Але це було неможливе, адже тоді мир міг би загинути. Палка любов Сонця випалила б Землю, а Місяць утопив би її у своїх сльозах. Звичайно, Місяць міг би згасити вогонь, але тоді він випарував би воду на Землі. Закохані змушені були розстатися. Розійшлися вони у різні сторони. Та тепер, коли на небі з'являється Місяць, Сонце ховається, так що більше їм ніколи не свидеться.
Але ці двоє сабоно любили один одного й довго оплакували гіркота розлуки. Місяць ридав дні і ночі безперервно, її сльози потоком побігли по Землі до моря. Море захвилювалося й не прийняло їх у своє лоно, так сльози Місяця й не змішалися із солоною водою океану, яка те наступає, затопляючи берега, то відступає.
Зі сліз Місяця й народилася ріка Амазонка.