У похилій хатинці жили-минулого дід так бабка. Уночі дід запитав у бабки:
- Бабка, ти кого боїшся?
- Нікого немає гірше вовка!
- Я страшніше звіра знаю. Те - Кап-ноп, що дозволяє капати дощику крізь дах. Вовкові уводити, увести до ладу нього далеві-е - до!
Куме Вовчок у той час у дворі мовлення діда чув і подумав, злякавшись: "Тільки б мені не трапилося зустрітися з Кап-нопом страшним!"
У той же сама мить у мороці конокрад у двір прокрався. За коня він прийняв Вовка. Бух верхи, кричить: "Коняга! У ліс неси мене негайно!"
- хо-хо! - отут Вовк заохав. - Усе-таки Кап-нопу я попався! Що він зробить із мною?
Та помчався що є духу. Поки він по лісу нісся, розвиднюватися небагато стало. Конокрад тоді побачив, що під ним не Кінь - Волчина. Злякався він, приг з Вовка, так потрапив при цьому у яму. Ну, а Вовк понісся далі. Глядь - Кума Лиса назустріч.
- Куди, Кум? Чого несешся?
- Кап-ноп страшний зстрибнув у яму. А скакав на мені він довго. Неси, Лисонька, ноги! Та тебе не осідлав би! Кума слідом припустила. Назустріч їм Зайчик Білий.
- Стій! Куди, друзі, поспішаєте?
- Залиши жарти, Зайчик Білий! Кап-ноп страшний у яму зстрибнув. А скакав на мені він довго. Неси й ти, брат, ноги! Як тебе не осідлав би!
- У мене душу героя! - ним відповів Зайчик Білий. - Відведіть, подивлюся я, що це за Кап-ноп страшний!
Отоді й засоромилися Куме Вовчок з Лисою. Повернули із Зайцем Білим.
- Ти тримай мене за ноги, - мовить Заєць, - а ти, Кум, тримай Лисану! Опускайте мене у яму - подивлюся я на Кап-нопа!
Вилучили донизу Зайку. Конокрад його помітив і схопив його за вуха.
Здригнувся Заєць. Смикнула його Лисана. Куме Лисицю смикнув. Конокрад вцепився міцно. Зайця смикає за вуха. Після випустив Зайчишку.
Витяглися Зайку швидко Куме Вовчок з Лисою.
- Зайчик, що ж там під коріннями?
- Ваш Кап-ноп залишився у ямі. Слабенькі його руки. За вуха мене схопив він. Думав, витягнуся його я - щоб і ви його бачили. Але не витримав і кинув.
- Вушка-Те порастянулись! - Куме Вовчок помітив.
- Так, братик, щось долгоньки! - Кума Лиса підтримала. Сказав Заєць, засміявшись:
- А моїй душі геройської підійдуть такі вуха! З тих-те пор і залишився Заєць із довгими вухами.