Здружилися Кумонька Лиса і Їжачок Бистроножик. Куди Їжачок, туди й Лиса. Куди Лисиця, туди і Їжачок. Усюди разом ходили. Якось раз Лисиця сказала:
- Підемо, Їжачок, на виноградник! - Підемо, Лисонька. А сторож? - Ех, ти! Усього-Те ти боїшся. Я ж з тобою! Я двісті двадцять хитростей знаю. А ти, Їжачок, знаєш хоч одну?
- Тільки три, так зате надійні.
- Ну, підемо тоді! - сказала Кумонька Лиса. Пішли. Прийшли на виноградник. Почали рвати виноград.
- Ух, і солодко - про - про! - сказала Лисиця. - Іди, Їжачок, іди, братик! Далі солодше виноградик!
- Та отут солодко, Кумонька!
- Ідемо, ідемо далі! Дивися, який він там жовтий! Почекай-но, я й червоного спробую! А дух - те, дух!
- Не встигнула домовити Лиса - щелк! - у капкан догодила.
- Ой, неньки, ось лихо-те! - запхикала Кумонька. - Прошу тебе, Їжачок! Ти мені брат, ти мені сестриця! Порадь яку-небудь хитрість!
- Що ти говориш, Лисонька! Від мене хитрості чекаєш? Ти ж сама їх двісті двадцять знаєш. А я тільки три.
- Ах, багато я їх знала. Їжачок! Так тільки як капкан захлопнувся, усе з голови вилетіли. Ти мені підкажи хоч одну!
- Добре, - сказав Їжачок.- Коли прийде сторож, ти прикинься паинькой. Почни до нього леститися, хвостом вертіти. Він тебе прийме за приручену. Не вб'є. А потім ти втечеш. Ну, до побачення! Я тебе у лісі чекаю.
Утік Їжачок. Прийшов сторож. Побачив Кумоньку й сказав:
- Ага! Попалася ти мені. Кумонька. Але Лисонька завертіла хвостом. Почала ввиватися довкола нього.
- Напевно, приручена! - подумав сторож. Відвів він Лисові до свого будиночка, прив'язав до дерева. Пішов знову обходити виноградник. Кумонька Лиса перегризла мотузку й утекла. На інший день Лиса знову сказала Їжачкові:
- Підемо, Їжачок, за виноградом!
- А капкан, Кумонька?
- Це дрібниці, - сказала Лисиця. - Я нічого не боюся. Та й хитрості згадала. Двісті двадцять! Та на мене вистачить, і на тебе. Так що підемо!
- Добре, підемо! - сказав Їжачок. Пішли. Прийшли на виноградник... Тільки ввійшли - щелк! - знову Лисиця у капкан попалася.
- Ой, Їжачок, лихо яка! Прошу тебе, порадь яку-небудь хитрість!
- Як же я пораджу, Лисонька? У мене тільки дві залишилися. А у тебе двісті двадцять.
- Знову я їх забула, братик. Ти мені батько, ти мені матінка! Підкажи мені ще одну хитрість!
Зглянувся Їжачок. Сказав:
- Як прийде сторож, прикинься мертвої. Він тебе вдарить, ногою пхне, та й відкине убік. Тоді й неси ноги!
Утік Їжачок. Прийшов сторож. Побачив Лисицю, сказав:
- Знову ти, Лисонька, попалася! Тепер уже я тебе провчу! Пхнув її ногою - не рухається. Ударив - не шелохнется.
- Здохла, -розв'язав про себе сторож і відніс Лисицю у село. Прийшов додому. Кричить:
- Вийди-но, дружина! Приніс я тобі шкіру на кожух! Залишив він Лисові на колоді, на якій дрова рубають, а сам пішов за ножем, щоб шкіру зняти. А дружина вийшла на двір. Дивиться сюди, дивиться туди - немає ніякої шкіри. Вийшов і сторож. Почав ніж точити.
- Ти що ж, чоловік, - говорить дружина, - жартуєш? Де ж твоя шкіра?
- На колоді!
- Немає її.
Подивився сторож. Ні Кумоньки Лисиці!
- Ах, Лисиця! Знову втекла! Ну, почекай, потрапиш ти мені ще у руки! Не пройшло багато часу, Лисиця знову сказала Їжакові:
- Підемо, Їжачок, на виноградник!
- Ех, Лисонька, є у тебе розум, чи немає? Ти що, капкан забула?
- Так це коли було! Та хитрості я зберегла. Вистачить на мене. Вистачить і на тебе.
Умовила Їжачка. Пішли за виноградом. Дивляться - виноградник канавою обкопаний.
Стрибнула Лиса - перестрибнула. Стрибнув Їжачок і Шльоп! - у канаву.
- Будь ласка, Лисонька, виручи мене! - почав просити Їжачок. - Підкажи мені яку-небудь хитрість!
- Ех, Їжачок, багато я їх знала, так зараз, коли стрибнула, усе з голови вискочили.
- Коли так, кінець мені! - говорить Їжачок, - відійшло моє поживаннячко! Давай хоч попрощаємося, сестриця! Поцілуємося у губи!
Нагнулася до нього Лисиця. Їжачок начебто поцілувати праг, а сам вцепився їй у губи. Сіпнулася Лисиця - вихопила Їжачка з ями. А він тримається, не відпускає. Сторож удалині здався. Кинулася Кума Лиса бігти із усіх ніг. Та Їжачка на собі тягне.
Добігла до лісу. Тільки там Їжачок відпустив її й сказав:
- Вибачай, Лисонька! Зрозумів я, яка ти. Не потрібні мені твої хитрості. Я-Те знаю тільки три, так зате надійні.