Жив-Був колись цар, володар усього живого на землі. При дворі його служили й люди, і звірі, і птаха, і риби. А одним із придворних був Баклан. Птах ця дуже пишалася своєю красою. Баклан з поважним виглядом проходжувався по царському палацу, помахуючи довгим хвостом. А хвіст у нього був пречудесний, з роздвоєним кінчиком, увесь у чорних цятках, як, втім, і усе оперення.
Одного разу цар наказав усім своїм підданим з'явитися до двору й стати перед ним. Та отут-те Піскар, направляючись у тронний зал, побачив вартого у входу Баклана;Серце Піскаря завмерло. Адже Баклан харчується рибою й; найбільше на світі любить піскарів. Але, згадавши, що, у стольному місті всім строжайше запропоновано дотримувати миру, Піскар заспокоївся. А у Баклана навіть слинки потекли побачивши таких ласощів. Однак він знав, що його обвинуватять у державній зраді й стратять, якщо навіть він тільки просто доторкнеться до Піскаря. Та Усе-таки боязкість і непевність, яких не можна було не помітити у погляді й рухах Піскаря, так і підштовхували Баклана постращать його. Баклан уп'явся на Піскаря, а коли той злякано глянув на нього, зненацька підморгнув лівим оком. Піскар голосно скрикнув і, вибігши із царського палацу, помчався щодуху до свого будинку. Але бідну рибку відразу схопили й обвинуватили у зраді.
- Чому ти порушив порядок і покинув палац без мого дозволу? -грізно запитав цар.
- Ваша величність, - відповідав Піскар, - мій заклятий ворог Баклан, що стояв у входу у тронний зал, подивився у мою сторону так, начебто б збирався мене з'їсти.
Оскільки ретельне розслідування підтвердило слово Піскаря, він був помилуваний. Бакланові ж за те, що він налякав бідну рибку, було наказано у той же самий вечір задати на честь Піскаря бенкет.
Баклан улаштував бенкет і так радо пригощав Піскаря різними винами, що той звалився з ніг і заснув. Тоді підступний Баклан відірвав у нього хвіст і сховав його у галузях дерева. Він праг їм поласувати коли його перестануть шукати. А Піскар, прокинувшись ранком, виявив пропажу й гірко заплакав. Баклан запевняв його, що хвіст украдений злодіями, яких так багато у місті. Однак Піскар, добре знаючи підступні звички Баклана, не почув його доводам і звернувся до суду.
Заслухавши свідків, суд розв'язав, що, оскільки хазяїн відповідає за життя й майно гостюючи. Баклан зобов'язано відшкодувати збиток, нанесений Піскареві, віддавши йому свій хвіст, який був відразу відрізаний і приставлений до обрубка хвоста Піскаря.
Ось чому кінчик хвоста у Піскаря роздвоюється й покритий чорними цятками, яких ніде на тілі у нього більше немає. А Баклан не посмів зняти з дерева украдений у Піскаря хвіст і скористатися ним замість свого. Адже тоді б усе довідалися, що він злодій. Ось чому у Баклана й донині немає хвоста.