Одного разу прийшов у село людей, що назвався чарівником. Поселився він у будинку старости.
Увечері, коли сім'я старости зібралася за чаєм, чарівник повів таке мовлення:
- Є у мене чарівний рушник. Якщо зав'язати їм ока, то можна побачити усе, що завгодно, починаючи з пекла й кінчаючи раєм!
Син старости засумнівався:
- Якщо я дійсно побачу пекло, що тоді? - запитав він. А чарівник йому у відповідь:
- Якщо побачиш, то ти мені заплатиш сто джа, а якщо не побачиш, то сотню повинен віддати тобі я.
Та у присутності старости й ще декількох шановних жителів села сперечальники скріпили свій договір підписами.
Потім чарівник побрав рушник і став не поспішаючи зав'язувати їм ока синові старости, присуджуючи:
- Якщо ти син шановних батьків, обов'язково побачиш пекло! Син старости терпляче чекав обіцяного бачення, так так і не дочекався. Зрозумів він, що надув його чарівник, і став думати так: "Якщо я скажу, що побачив пекло, те повинен буду віддати сто джа; а якщо стану затверджувати, що нічого не бачив, - скривджу батьків".
Та так він прикидав, і отак, а Усе-таки скривдити батьків не вирішився, а тому довелося йому поплатитися сотнею джа.