Якось цар Лев скликав усіх звірів і сказав:
- Коли я виходжу на полювання, усіх вас охоплює сліпий страх, а тим часом, щоб утамувати голод, я вбиваю тільки одного з вас. Якщо ви погодитеся
Виділяти на мій стіл щодня одного з вас, це буде краще для всіх. Ви звільнитеся від страху й непевності, а мені не потрібно буде ходити на полювання.
Так і вирішили. Ледь займався ранок, як до Леву вже була
Чергова жертва. Між собою звірі домовилися, що щовечора вони будуть
Тягти жереб.
Та багато днів Лев не залишав свого лігвища, звірі расхаживали по лісу без усякого страху.
Якось увечері жереб упав на Кролика, і він сказав собі:
- Чому я повинен сам лізти у пащу? Треба що-небудь придумати й позбавити ліс від тирана.
Усю ніч Кролик не спав, усе думав і думав. Прокинувшись, Лев став чекати чергову жертву. Але ніхто не з'являвся. Цар звірів взревів і праг було вже відправитися у ліс, щоб обвинуватити своїх підданих у зраді, як раптом прибіг захеканий Кролик.
- Нарешті сніданок приспів! - зраділо викликнув Лев. - Чому ж ти так спізнився?
- Мій государ! - відповідав Кролик, - запасися терпінням. Я не можу не розповісти тобі одну історію. По дорозі до тебе я зустрів іншого лева. Він уже праг було з'їсти мене, але я пояснив йому, що поспішаю до тебе, про цар лісу. Тоді він розсердився й сказав, що ти узурпатор. А мене відпустив з умовою, що я оббігу весь ліс і розповім усім звірам, що вернувся їхній законний цар, щоб покарати тебе смертю.
- Покажи мені цього лиходія, цього брехуна! - наказав Лев, і Кролик повів його до глибокого колодязя.
- Глянь униз, мій государ. Він там, - проговорив Кролик.
Лев нахилився над водою й побачив своє власне відбиття. Розв'язавши, що це і є його суперник, він з лютим ревінням стрибнув у колодязь і втопив. Звірі, довідавшись про подвиг Кролика, були несказанно у_захопленні його мудрістю. Та з того дня вони прозвали його Мудрим Кроликом.