Одного разу у невелике сільце Верхньої Бірми забрели артисти. Жителі села швидко спорудили для них поміст і всі, як один, і старий і молодий, прийшли дивитися виставу. А неподалік від того місця, де був улаштований поміст, перебувала монастирська школа, так що послушники теж могли дивитися нишком виставу.
Коли ж ченці у покладений час уляглися спати, один пролазливий послушник ушив за ворота школи, видерся на плече Будди й став із захопленням стежити за грою акторів. Тим часом повз проходив якийсь селянин. Углядівши сидячого на плечі Будди молодика, він звернувся до нього з такими словами:
- Агов, послухай-но, що ж ти вибрав таке невідповідне місце? Молодик не розгубився.
- Чому ж невідповідне? - жваво відгукнувся він.- Хіба ти сам, коли
Був маленьким і праг ліпше що-небудь розглянути, не піднімався на плечі до батька? Напевно піднімався. Так чому ж я не можу сидіти на плечі у свого батька! Як відомо, Будда - батько послушникові!