Заманулося одного разу До Пвей Чи відправитися у інше місто. Було це у розпал прохолодного сезону, дул холодний північний вітер, а До Пвей Чи, як на зло, не захопив із собою нічого теплого. Змерзлий до костей, звернувся він до свого попутника У Цей Тоу із проханням, щоб той пустив його під своє покривало. Але скаредний У Цей Тоу у відповідь грубо вилаяв До Пвей Чи, а у проханні навідріз відмовив.
До Пвей Чи терпіти не міг жадібних, ось і розв'язав провчити свого попутника. Відразу у нього й дозрів план. Він непомітно присунувся до сусіда й на краєчку його покривала написав чорнабоним олівцем своє ім'я "Пвей Чи". Коли під'їжджали до міста, пасажири стали готуватися до виходу. До Пвей Чи склав покривало й прийнявся запихати його у свою сумку.
- Ти що робиш? - закричав обурений У Цей Тоу.- Це моє покривало! Але До Пвей Чи й слухати не став.
- Ні, моє, - спокійно відповів він.
Час ішов, а сперечальники ніяк не прагли поступитися один одному, і розв'язали вони відправитися до старости, щоб той їх розсудив.
Староста уважно вислухав одного й іншого, а потім запитав:
- Які у кожного з вас є доказу, що ця річ належить саме йому?
У Цей Тоу нічим не зміг довести свою правоту, зате До Пвей Чи заявив, що на покривалі є мітка з його іменем.
Переконавшись у тому, що До Пвей Чи не бреше, староста віддав покривало йому, а У Цей Тоу як випливає налаяв і прогнав ладь.
Вийшов У Цей Тоу від старости з пониклою головою. А неподалік від будинку його вже чекав До Пвей Чи з покривалом у руках.
- Ну що, друже, просив я тебе поділитися покривалом, а ти поскупився, ось я тебе й провчив за це. Ну, так і бути, бери назад своє покривало, - сказав примирливо До Пвей Чи й простягнув покривало У Цей Тоу. Однак У Цей Тоу не зрозумів, у чому його провина.
- Цього разу я, звичайно, схибив. Але, нічого, я тобі ще пригадаю це коли-небудь! - Та він погрозив До Пвей Чи кулаком.
Засмутився До Пвей Чи - не пішов У Цей Тоу урок на користь, і розв'язав він провчити нечестивця ще раз. Знову відправився До Пвей Чи до старости.
- Шановний староста, - сказав До Пвей Чи, - ви розсудили, що покривало належить мені, а У Цей Тоу не підкорився вашому розв'язку й знову відняв його у мене.
Розлютився староста й велів негайно доправити ослушника до нього. Коли нічого, що не підозрював У Цей Тоу у другий раз став перед старостою, той накинувся на нього з докорами:
- Ти навіщо знову привласнив чуже покривало? Тобі що, недостатньо мого наказу?
Справа скінчилася тим, що покривало знову виявилося у До Пвей Чи, а У Цей Тоу довелося до того ж ще й платити за непокору штраф. Пущі колишнього засмутився У Цей Тоу, вийшов він на вулицю, бачить неподалік від будинку, як і у перший раз, його чекає До Пвей Чи.
- Побери своє покривало, - сказав До Пвей Чи, розв'язавши, що досить провчив У Цей Тоу. Але той у паніці пустився бігти, повторюючи:
- Ні, ні, не треба. Мені із-за нього вже й так порядком дісталося. Нехай воно краще залишається у тебе.