Про спритне хлопча

Жив колись у одному монастирі чернець, що славив-ся суворою вдачею. Одного разу під час великого буддійського свята, коли у всіх храмах ішла служба, він побачив на вулиці хлопчиська, що ганяв ворон. - Агов, Лоун Пу!-сердито окликнув його чернець.- Ти чому це займаєшся? Сьогодні такий великий день! Сьогодні покладається, з ранку до ночі молитися. Хіба тобі це не відомо? - вичитував хлопчиська чернець, супроводжуючи свої наставляння стукалками. - Ви зовсім праві, учитель, - сказав хлопчисько крізь сльози.- Але ж я сам маленький і тому день у мене теж маленький. Ось коли я виросту й стану більшим, день у мене теж зробиться більшим, і тоді я буду цікавитися більшими справами. Приятелі хлопчиська слухали його уважно й співчутливо кивали головою.