Давно це було. Жив у одному сільці біля озера Инлей якийсь Емвей, по кличці "Дурень". Судячи із прізвиська, мудрістю Емвей не відрізнявся, а крім того, був ще відомий і тим, що крав курей. Уже дуже досаждав цим він сільським жителям: адже курей у ту пору тримали майже у кожному будинку! Томилися вони, томилися й вирішили: краще пожертвувати курей мо-настирю, чим віддати у руки Емвею. " чи Навряд цей безсовісний шахрай стане тягати їх з монастиря, - міркували вони.- Настоятель монастиря У Тоу Так людей строга й не дозволить із собою жарту жартувати".
Незабаром майже всі сільські кури виявилися у монастирі. Однак безперервне кудкудакання й гомін курячої зграї, а незвичні турботи, що також звалилися на настоятеля, зовсім позбавили спокою ушанованого У Тоу Так. Не менш лихоліття настали й для Емвея. У селі курей майже не залишалося, а у монастирі вони перебували під надійною охороною, і добратися до них було не просто. Та Емвею спала на думку хитромудра думка. Увечері, коли стемніло, відправився Емвей у монастир. Не встигнув він відкрити ворота монастирського двору, як почулося голосне кудкудакання.
- Хто там? - запитав настоятель У Тоу Так, - Це я, Емвей! - смиренно відповів хитрун. - У тебе до мене яка-небудь справа?
- Так, я прагну подарувати монастирю частина своихкур.
- Що ти, що ти! - замахав злякано руками настоятель.- Я с цими курми турбот не оберусь. Вони набридли мені до смерті. Не вистачало, щоб ти ще приніс своїх! Зроби милість, віднеси їх назад. Скільки курей у тебе у кошику?
- Три, - вилучивши ока, відповів Емвей.- Невже ви відмовите мені у такій дріб'язковій милості?!
- Благаю тебе, забери їх назад! Мені ніякого життя немає від цих проклятих курей.
- Будь по-вашому, - смиренно відповів Емвей, помолився й, прихопивши із собою трьох курей, відправився геть.
Минув місяць. У свято вогнів прийшов Емвей, повний сумуй, у монастир.
- Що тобі знадобилося тут? - злякано запитав його настоятель монастиря.
- Я зовсім занедужав, - з підробленим смутком мовив хитрун.- По гороскопу виходить, що провиною цьому якийсь домашній птах. Не інакше як курка. Ось я й подумав: пожертвую-но її вашому монастирю.
- Знову ти морочиш голову своїми курми! - Якими курми?! У мене всього одна! - почав було Емвей.
- Ні однієї, - сердито обірвав його настоятель, - Добро ще, що по гороскопу випала тільки одна курка, а що б ви сказали, учитель, якби мені довелося принести двох?
- Замовчи зараз же, - заверещав У Тоу Так.- Спокою мені немає й від вас, і від ваших курей. Убирайся звідси негайно так запам'ятай хорошедько: що б не показав твій гороскоп, усі твої кури залишаться при тобі!
- Ну що ж, так тому й бути, - відповів Емвей. Він зобразив на особі смиренність, помолився й, сунувши під мишку саму жирну курку, поспішно вийшов.