Жив-Був на світі надзвичайно ледачий чернець. За десять років перебування у монастирі він не прочитав ні однієї проповіді. Ні у чому не проявляв він запопадливості, і єдино, на що його можна було надихнути, так це стежити за тим, як дотримують релігійні обряди майбутні ченці.
Одного разу у перший день Тинджана зібралося у монастирі безліч народу. Коли закінчилися всі покладені у цей день церемонії, парафіяни звернулися до ченця із проханням прочитати проповідь. Однак чернець був вірний собі й відмовився.
- чи Знаєте ви, що таке проповідь? - запитав він.
- Не знаємо, - відповіли парафіяни.
- Який же користь читати проповідь людям, які навіть не відають, що це. таке!-гнівно уклав чернець і повернувся до своїх учнів, зайнятим збором пожертвувань.
- Кінчайте із цією справою! - розпорядився він і відправився у опочивальню. Так парафіяни змушені були ні із чим розійтися по будинках.
На другий день свята парафіяни знову зібралися у монастирі. Та знову попросили мона - Тинджан - свято Нового року, відзначається у середині квітня.
Ха прочитати проповідь. Але чернець задав їм той же питання:
- чи Знаєте ви, що таке проповідь?
- Знаємо, учитель, - дружно відповіли цього разу парафіяни.
- Ну а якщо знаєте, то немає потреби її читати. Та, як і колись, віддавши розпорядження своїм учням, чернець відправився у опочивальню. Нарешті настав самий що ні на є врочистий день - день приходу Тинджана. Допитливі парафіяни, ті, що зібралися із цієї нагоди у монастирі, знову підступили до ченця із проханням прочитати проповідь. Однак і цього разу
Чернець був вірний собі.
- чи Знаєте ви, що таке проповідь? - запитав він настирливих парафіян.
А тем так хотілося почути проповідь ченця, що вони розв'язали пуститися на хитрість.
- Ті, що з північної сторони, - не знають, а ті, що з південної, - знають.
- Ось і нехай ті, що з південної сторони, розповідять її тим, що з північної! - вирік чернець і, як і колись, відправився геть. Однак у душу ченця закралася неясна тривога.
"У перший день Нового року мене неодмінно змусять читати проповідь, - подумав чернець, - та й незручно без кінця увиливать від своїх обов'язків. Що ж робити? Може, Усе-таки спробувати вивчити яку-небудь проповідь? Ні, небажання, вуж боляче вони довгі! Ще зіб'юся на середині, тоді сорому не оберешься! Краще вже сам складу проповідь. Едак мені буде спокійніше". Побрав він дошку, бамбукову паличку, запалив світло, сів зручніше й став думати. Думав він, думав, так так нічого й не придумав - не знав він, із чого слід починати. Та й взагалі у нього не було навіть неясної вистави про
Тому, що таке проповідь і як її треба читати. У проповіді, міркував він, напевно, повинне говоритися про те, що відбувається у світі. Ось поберу я й запишу усе те, що відбудеться сьогодні вночі. Та став чернець прислухатися до нічних звуків. Раптом чує - біжить олень. Та він записав: "Олень цок-цок". Потім знову прислухався. З боку болота почулося квакання жаб. Та чернець записав наступну
Фразу: "Жаба ква-ква". З раннього вечора й до. самого ранку лунали голосні лементи дикого півня. Про це він так написав у своєму творі: "Лемент пе-туха - отут не до сну". Одним словом, чернець записував усе, що чув. А коли настав ранок і селяни відправилися у поле, він став прислухатися до їхніх розмов і потім записав їх так: "Хто ти? Де я? Матері своєї бажаю я добра!" Цими солодкозвучними словами й закінчив чернець свій твір.
У перший день Нового року оголосив чернець парафіянам, що має намір прочитати проповідь. Повідомлення це викликало загальний захват. - Це буде не порожня проповідь, - сказав чернець, - вона містить у собі життєві істини. Слухайте уважно! Я згадую у своїй проповіді всі важливі події минулої ночі!
Піднявши догори великий палець правої руки й настроївшись на врочистий лад, голосом низьким і мелодійним він проспівав: "Олень - цок-цок! Жаба - ква-ква! Лемент півня - отут не до сну! Хто ти? Де я? Матері своєї бажаю я добра!"