У якесь королівство, де правил щедрий і розумний король, приїхали артисти. Король радо зустрів гості й навіть улаштував у їхню честь свято. А з оповідань хазяїна трупи король довідався, що серед артистів є дуже митецький різьбяр по дереву, який бажає змагатися у майстерності з бірманським народним умільцем. Але при цьому він ставить таку умову: той, хто зазнає поразки, повинен заплатити десять висів золота. Король подумав-подумав і погодився. Виснув - захід ваги, рівна 1600 грамам.
А крім того, обіцяв подарувати переможцеві величезний рубін. Однак, коли парі було укладено, виявилося, що змагатися-те нікому: король не знав жодного митецького різьбяра! Призвав тоді король своїх міністрів і сказав:
- Із сусіднього королівства до нас з'явився чудовий народний умілець - різьбяр по дереву. Велю негайно знайти такого митецького бірманця, який зумів би перевершити іноземця у майстерності. Якщо бірманець вийде переможцем, я обдарю його п'ятьма тисячами джа. Якщо ж він програє, то я розпоряджуся його стратити. Добродії міністри! Нехай гонги возвестят усім підданим про наше веління.
Відправилися міністри у різні кінці країни, але їх старання не увінчалися успіхом. Бажаючого вступити у змагання із чужоземцем знайти було важке: усе боялися смертного вироку. Нарешті з'явився один бідняк, який погодився брати участь у змаганні. Міністри терміново доправили його у палац, і він став перед королівські очі.
Оглянувши поглядом непоказну фігуру бідняка, король поморщився.
- Не вселяєш ти мені довіри, - сказав він.-Невже ти й насправді сподіваєшся здолати іноземного майстра? чи Знаєш ти, що чекає тебе у випадку поразки?
- Не турбуйтеся, ваша величність! - відповів йому бідняк.- Я неодмінно вийду переможцем.
Почувши завірення бідняка, король трохи заспокоївся. Нарешті настав день змагань. Король представив один одному суперників і оголосив умови змагання. Суть їх полягала у тому, щоб виготовити скульптуру щонайнайтоншої, наиискуснейшей роботи, якої досі ніхто ніколи не бачив.
Іноземний майстер насамперед зайнявся пошуками матеріалу. Наприкінці третього дня він вчерне вже закінчив свою роботу. Бірманець навіть не ухвалювався за справу: він спав, їв так курив, а про роботу, видалося, і не помишлял. Спокій не залишав його. Міністрів же з кожним днем долало усе більше хвилювання.
Король теж засмутився, довідавшись, що бірманський майстер ще не приступав до роботи, у той час як іноземець уже закінчив свій утвір вчерне, і йому залишалося лише завершити обробку.
Зрештою король не витримав і відправився у майстерню свого підданого. Той, як звичайно, сидів собі спокійно так покурював.
- Завтра минає строк вистави роботи! Коли ж ти нарешті займешся справою? - грізно запитав його король.
- Так я ще й не починав, - простодушно відповів бідняк.- Я ніяк не можу розв'язати, на чому мені зупинитися. Однак, ваша величність, не турбуйтеся! Однаково я візьму гору.
- Як, ти ще й не починав?! - обурився король. Завтра змагання, а ти усе міркуєш! Урахуй, якщо не стримаєш свого слова, не минути тобі страшної долі.
Однак гнів короля, видалося, зовсім не злякав майстра. Після відходу володаря він навіть здрімнув трошки. А пробудившись від сну, умився й розв'язав, що саме час прийнятися за справу. Не пройшло й десяти хвилин, як усе було готове.
Настав день змагання. У палаці зібралася безліч народу. Незабаром туди прибутки чужоземний артисти. Чотири людини врочисто внесли покриту оксамитом скульптуру. Через якийсь час з'явився й бірманський майстер. У новому платті, радісно посміхаючись, він ніс щось на довгих бамбукових ціпках.
- Змагання починається! - урочисто проголосив король, коли колом запанувала тиша.
Іноземні гості відкинули- покривало, і подих захвату, що прокотився по залу, змінився мовчазним замилуванням. Очам здивованої публіки стала фігурка слона. Побачивши такої митецької роботи король спохмурнів. "Звичайно ж, іноземець вийде переможцем", - з гіркотою подумав він. Потім настала черга бірманця показувати свою роботу. Іноземні гості, затаївши подих, із цікавістю розглядали два невеликі предмети, прикріплених до бамбукових тичин. Та раптом їх немов прорвало: вони заговорили разом, перебиваючи один одного. Суперечка тривала хвилин п'ятнадцять, і нарешті хазяїн трупи визнав, що бірманці здобули перемогу. Та на підтвердження цього він передав королеві - десять висів золота. Усі присутні радісно вітали успіх свого співвітчизника. А король, як і обіцяв, нагородив його п'ятьма тисячами джа й привласнив йому звання кращого різьбяра королівства. Вам цікаво, що представив на загальний огляд бірманець? Губку й пташине гніздо!!!