Скликав колись король однієї країни асамблею, на якій були присутні всі міністри й учені. А стояло цій асамблеї розв'язати питання першорядної державної важливості. Та повелів той король ученим-брахманам вивчити розташування зірок і планет, щоб зуміли вони передбачити його долю.
Старанно виконали вчені-брахмани доручення короля й повідомили його наступне:
- Високоповажний король! Зірки й планети свідчать про те, що найближчим часом у країні нашої з'явиться якийсь богатир по імені Нгетхаун Лаун.
Король задумливо насупив брови.
- Звідки цей богатир візьметься й скільки йому років? - тужно запитав він. Здивовані вчені-брахмани відповіли:
- Про володар! Вислухай нас, не гневаясь! Цей богатир ще не з'явився на світло. Він Доки перебуває у чреве матері.
Короля надзвичайно схвилювала звістка про майбутнє народження богатиря.
- Якщо те, що ви говорите, відповідає дійсності, - мовив
Він, - те, мабуть, скоро з'явиться людина, яка стане загрожувати моєму благополуччю й благополуччю моєї країни! А тому я наказую винищити всіх вагітних жінок!
Міністри негайно ж кинулися виконувати найвище веління, однак та, що носила у собі майбутнього богатиря, дивом уціліла - укрилася вона у лісі й, коли прийшла пора, народила сина й нарекла його Нгет-Хаун Лауном. Пройшло багато років, але думка про богатиря Нгетхаун Лауне не давала королеві спокою. Та король знову скликав асамблею.
- Учені-Брахмани, - звернувся він до астрологів, - чи певен ви у тому,
Що жінка, якої стояло народити богатиря, загинула з дитиною у чреве? Ответствуйте мені по совісті!
- Про святейший король! Змилуйся над нами! Дозволь докласти тобі всі, як на дусі. Нгетхаун Лаун живий і вже дійшов зрілого віку.
Пущі колишнього стурбувався король.
- Я наказую знищити всіх юнаків віку Нгетхаун Лауна, - повелів він.
Але доля була милостива до Нгетхаун Лауну, і він знову залишився у живі. На той час він уже був теперішнім богатирем з розгонистою ходою й воістину богатирським апетитом: у один присід він з'їдав повний кошик рису й цілу тушу свині.
З кожним днем Нгетхаун Лаун ставав усе сабоніше й сабоніше. Родичка дивилася на богатиря з побоюванням - того й дивися, прознає про нього король і тоді накаже вапна весь їхній рід. Зібрала родичка сімейна рада й стали думати, як їм бути. Думали вони, думали й вирішили видати Нгетхаун Лауна до - ролю, а заодно й себе убезпечити від вірної погибелі. Тільки мати Нгетхаун Лауна не погодилася з родичкою й у сльозах молила пощадити її дитя. Але родичка й слухати не прагли бідну жінку, думали лише про те, як би скоріше позбутися Нгетхаун Лауна. Одного разу побрав батько Нгетхаун Лауна із собою у ліс по дрова. Стали вони рубати дерево, а коли воно повинне було ось-ось звалитися, батько й говорить синові:
- Лягай-но швидко на землю так, щоб дерево впало на тебе, а то воно може розколотися.
Не посмів син суперечити батькові. А той, побачивши, як величезне дерево із шумом обрушилося на голову Нгетхаун Лауна, спокійно відправився додому. "Нарешті ми від нього позбулися, - радів злобливий батько.- Тепер наш рід урятований від королівського гніву". Тільки він так подумав, раптом чує голос сина:
- А куди його запроторювати?
Обернувся батько, глядь - син його несе величезне дерево. Батько засмутився й буркнув у відповідь:
- Залиши на чорному дворі.
Відніс Нгетхаун Лаун дерево на чорний двір і говорить:
- Коли я поклав голову під дерево, я подумав, що вже коли залишуся живий, те неодмінно стану королем.
Тим часом родичка продовжувала винаходити спосіб погубити Нгетхаун Лауна.
Наступного разу батько покликав сина у ліс, де водилися леви та інші люті звірі. Рубали вони дрова, рубали, потім батько сказав, що йде до струмка напитися, а сам пішов додому, кинувши сина у лісі одного. Нгетхаун Лаун як ні у чому не бувало продовжував рубати дрова, але потім затурбувався й став голосно кликати батька. Батько, звичайно, не відгукувався, і тоді, розв'язавши, що той заблудився, Нгетхаун Лаун відправився його шукати. Шукав він, шукав, але так і не знайшов. Тим часом сонце хилилося до заходу. Обшарюючи кожний кущ, кожну улоговинку, Нгетхаун Лаун вийшов до озера й отут побачив величезного тигра. Углядівши людину, тигр голосно заричав, наїжився й рушив прямо на нього. Однак недарма Нгетхаун Лаун слил богатирем. Спритно схопивши тигра за вуха, він легко його осідлав!
- Ти що за звір? - запитав Нгетхаун Лаун.
- Я - тигр! Не вбивай мене!-заблагав той. Нгетхаун Лаун відпустив його й відправився додому.
А у цей час батько похвалявся перед родичкою, що у лісі Нгетхаун Лауна напевно розірвав на шматки який-небудь лютий звір. Але раптом двері широко розгорнули, і з голосним вигуком: " Про мій батько!" - вбіг у будинок схвабоований Нгетхаун Лаун. Небагато заспокоївшись, він повідав родичці про свою зустріч із тигром, чому чимало їх здивував.
Однак і після цього випадку родичка не переставала думати про те, як позбутися Нгетхаун Лауна. Та придумали: вони вирішили закопати його живим у землю. Стали вони рити глибокий колодязь. А коли глибина його досяглася тринадцяти ліктів, вони запросили нібито на підмогу Нгетхаун Лауна. Не встигнув Нгетхаун Лаун спуститися у колодязь, родичку, як було задумано, стали поспішно засипати його землею.
Зрозумів нарешті Нгетхаун Лаун, що й батько й родичка жадала його смерті, і подумав: "Коли мені судилося стати королем, невже я не зможу вибратися із цієї не настільки вже глибокої ями". Коли родичка засипала колодязь доверху й розійшлися по будинках, Нгетхаун Лаун без праці вибрався на волю. Але цього разу не став вертатися у будинок батька, а пішов куди ока дивляться. Довго брів він по дрімучому лісу й нарешті розв'язав відпочити. Тільки присів - бачить із неба спускається свиня. А у роті у свині затиснутий якийсь предмет. Оглянулася свиня по сторонах, захотілося покуштувати їй плодів фікуса. Тоді вона виплюнула те, що тримала у роті. А був це всього-на-всього ртутна кулька. Нгетхаун Лаун заволодів ним і зненацька для себе відразу ж злетів на дерево.
Удосталь наситившись, свиня зібралася було у дорогу назад, глядь, а кулька зникла! Вона изрила всю землю навколо дерева, обшарила зарості, але так і не знайшла кульку. Не винесла свиня такого горя й умерла. А Нгетхаун Лаун, спустившись із дерева, зажарив свинячу тушу й відразу цілком її з'їв. Потім побрав у руки чарівна кулька й продовжила шлях. Привів його кулька до хатини самотнього аскета.
Поклонившись аскетові, Нгетхаун Лаун запитав:
- Скажи, ушанований, ось живеш ти самотньо у лісовій глухомані, багато років дотримуєш релігійних обрядів, а яка тобі користь від усього цього?
- Мирянин, за довгі роки самітності придбав я три речі, що володіють надприродною силою: чарівний мішок, чарівну мотузку й чарівну тростину. За допомогою чарівного мішка я можу захопити у полон вороже військо будь-якої чисельності. Чарівна мотузка здатна зв'язати всіх моїх ворогів. Та, нарешті, чарівна тростина по першому моєму велінню поб'є їх до півсмерті.
- А у мене, - сказав мудрому аскетові Нгетхаун Лаун, - є чарівна кулька, яка має здатність піднімати у небо. Побери його собі, а замість дай мені твої чудо-речі!
Аскет охоче погодився.
- Кулька тримай у чистій склянці, - сказав Нгетхаун Лаун і, распростившись із аскетом, рушив у дорогу.
Настала ніч. Аскет заснув, поставивши склянку із чарівною кулькою у головах. Нгетхаун Лаун послав за кулькою чарівний мішок і став власником чотирьох чарівних предметів. Та розв'язав він повернутися у рідне село. По шляху до будинку він присів відпочити, а минаючого повз людини попросив покликати батьків і родички. Ті сразуже з'явилися й, немов дивину, сталі розглядати живого й непошкодженого Нгетхаун Лауна. Побалакавши з родичкою про всякі дрібниці, Нгетхаун Лаун звернувся до батька:
- Батько, я тепер людей не простій, у мене є чотири чарівні речі. Сходь у палац так посватай за мене королівську дочку.
Зміркувавши, що справа хилиться не на добре, батько став відмовлятися:
- Адже ми прості селяни. Нам і думати про споріднення з королем не пристало!
- Погано ви мене знаєте! - відповів розсерджений Нгетхаун Лаун.- Що ж, доведу я вам свою силу й змушу вас думати про мене по-іншому. Ну-но, чарівна мотузка, зв'яжи їх міцніше, а ти, чарівна тростина, почастуй їх як випливає!
Важко довелося родичці, запросили вони пощади й пообіцяли відправитися до короля сватати королівську дочку. Незабаром Нгетхаун Лаун у супроводі рідних прибув до короля. Король уже був наслишан про силу й-могутності Нгетхаун Лауна й з великим полюванням віддав за нього принцесу. А після весілля король поступився Нгетхаун Лауну трон і передав йому всі багатства. Та негайно запросив молодий богатир мудрого аскета у палац, попросив у нього прощення, обсипав його щедрими дарунками й вшановував йому винні почесті.