У давні-давні часи просторі ліси Химаван-Та розділялися на західну й східну частині невеликим озером. А у озері тому жила мудра-премудра Жаба.
Повновладним правителем східного Химаванта був грізний, але слушний Лев. Ніколи не переступав він границі сусідніх володінь і того ж вимагав від своїх підданих. Західним же Химавантом безроздільно володів Слон, що також строго стежив, щоб його піддані не порушували границь сусіднього царства. Так і жили вони добре й дружно багато років підряд. Але ось трапилося одного разу Слонові оглянути свої володіння, і здалися вони йому недостатньо великими, і розв'язав тоді Слон приєднати до них володіння Леву. Порадився він зі своїми наближеними та й виступив у похід. А коли Слон порівняв з озером, побачила його Жаба й здивовано запитала:
- Що трапилося? Що привело тебе, Слон, у місця, де ти ніколи раніше не бував.
- Я йду війною на Лев, прагну захопити його володіння.
- Не роби цього, Слон. Навіщо тобі його володіння? Із цього не вийде нічого гарного, ти неодмінно зазнаєш поразки!
- Не твоя ця справа, Жаба! Однаково ти мене не зупиниш!
- Мені, звичайно, важко тебе урезонити, так тільки прошу я тебе - заглянь до мене по дорозі назад.
- Добре, - сказав Слон і пішов далі.
Чи Довго, коротко, добрався нарешті Слон до володінь Леву.
- Із чим подарував? - запитав грізний Лев. А Слон йому у відповідь:
- Я має намір з тобою поборотися. Давай домовимося відразу: коли переможеш ти - смерть мені. А вуж коли мені доведеться вийти переможцем, тоді смерть тобі!
Стали Лев зі Слоном битися. Спритний і розторопний Лев спритно уникав ударів незграбного Слона. Ось Слон уже зовсім знесилився, а Лев як і раніше цілий і непошкоджений. Довго намагалися здолати один одного Лев зі Слоном, нарешті голосний рик Леву возвестил про його перемогу.
Поразка протверезила забіяку-слона, і він гірко пошкодував про свою дурну витівку.
- Друг мій, - прийнявся він стенати, звертаючись до Леву, - я поделом покараний
За свої хвастощі. Прошу тебе про одне: відклади страту на сім днів. У мене будинку залишилися дружина з детишками, я праг би попрощатися з ними. А через сім днів я стану перед тобою. Зглянувся Лев над Слоном, відпустив його додому.
Відправився Слон геть. По шляху заглянув він до Жаби й щиросердно повідав їй про усе, що з ним приключилося. Стала Жаба його докоряти:
- Хіба я не попереджала тебе? Удома й дерева допомагають, тому ніколи не слід ходити у чужі володіння, маючи злий намір, - і, глянувши на Слона,
Лукаво додала: - Зараз ти, того й дивися, помреш зі страху.
- Нині-Те не помру, а ось через сім днів мені вірний кінець настане - мене стратять по велінню Леву.
Зглянулася Жаба над Слоном і говорить:
- Ось що, Слон. Ти ступай додому, збери всіх своїх підданих і накажи
Їм вирити величезну яму. Нехай цю яму наполовину заповнять рідким брудом, а ти встань посередині - ніякий Лев тобі не страшний.
Послухав Слон ради Жаби й виконав усе у точності, як вона веліла. Минуло сім днів. Чекає-Пожде Лев Слона, а його всі немає й немає.
- Ах, ось він який, - роз'ярився Лев.- Уж цього я йому не спущу. Піду тепер я на нього війною.
Пішов Лев війною на Слона, а шлях його пролягав повз озеро. Побачила Жаба Леву, поспішила до нього назустріч.
- Що привело тебе сюди? - запитує.- Хіба тобі не відомо, що негоже бути у чужі володіння незваним гостем?
Повідав їй Лев свою турботу. А Жаба йому у відповідь:
- Ти, Лев, сабоний і хоробрий тільки у своєму будинку. Не ходи на захід - там тобі не мабуть добра!
Але Лев не послухав Жабу й пішов далі. А цікава Жаба поскакала слідом за Левом. Бачить Жаба, підійшов Лев до ями, де причаївся Слон, і давай ричати, так так голосно, що листи з дерев посипалися. Але тільки лементом Слона не здолаєш! Тоді Лев, немов скажений, став носитися навколо ями. Носився він, носився й розв'язав з ходу стрибнути Слонові прямо на голову. Та стрибнув... Так тільки промахнувся й догодив у самий бруд. Де вже отут думати про помсту. Не втопити б самому! А Жаба раділа:
- Які ж ви дурні! Говорила я вам, що жити потрібно добре, у світі так згоді. Ви ж мене не послухалися - ну й поделом вам!
Потім Жаба наказала Слонові допомогти Леву вибратися з ями, і зажили троє друзів знову мирно й щасливо.