Незабаром після створення миру король натов Ингаунуамаган побудував на вершині найвищої гори крайньої півночі Мащайнщингарабун чудовий палац і, поселившись там, став ретельно стежити за порядком на землі. Багато років жив він тихо, самотньо, але раптово їм опанувала така безпросвітна нудьга, що він розв'язав негайно одружитися. Одного разу Ингаунуамаган з вікна свого палацу любувався прекрасними видами Бірми й, глянувши на ріку Ирравади, виявив у її водах щось сліпуче блискаюче. Однак розглянути, що це таке, король не зміг і, що обуреваемий цікавістю, направив туди орла. Орел миттєво кинувся виконувати наказ свого володаря, а вернувшись, доклав, що блискаючий у водах ріки Ирравади предмет - не що інше, як гарна й жвава крокодилица Паран. Король натов повелів негайно доправити її у палац.
Коли найвище веління було виконано, виявилося, що крокодилица Паран виливає страшний сморід. Запах був настільки огидним, що перебувати поруч із Паран було неможливе. Служителі доклали про це королеві натов, однак той, анітрошки не зніяковівши, сказав: "Пустите крокодилицу побродити по траві коунбан, а після приведіть до мене". Трава коунбан дійсно виявилася чудодійної, і тепер навколо крокодилици Паран поширювалися такі пахощі, що вона негайно ж була визнана гідною честі називатися дружиною Ингаунуамагана. З тієї пори й донині у качинов існує звичай - перш ніж привести наречену у новий будинок, поводити її по траві коунбан. На превеликий жаль короля натов, королева Паран недовго скрашувала його самітність. Незабаром вона вмерла, не залишивши після себе потомства, а її відлетілий дух знайшов собі притулок у Китаї, і тому говорять, начебто у китайських жінок ніжки маленькі, немов у крокодилици Паран. Велика був сум короля натов Ингаунуамагана після смерті дружини. Однак, подібно багатьом безутішним удівцям, втративши одну-єдину й незамінну, він став судорожно шукати іншу. А тому що у батьків Паран було кілька дочок, те незабаром король натов попросив руки молодшої сестри Паран - красуні Щанги. Однак сватання короля натов було не по серцю рідним Щанги. Їхнім не залишало передчуття, що дружинам короля натов визначена сумна доля. Тем не. менш прямо відмовити йому вони не посміли. Але Щанга сама розв'язала діяти. Улучив момент, вона покинула рідний будинок і стала бродити по світлі. Місця, де вона проходила, заростали маленькими деревцями тенгебин. Останні роки життя Щанга провела у Бірмі - ось чому там так багато густих заростей.
Потерпівши невдачу із Щангой, Ингаунуамаган одружився на її сестрі по імені Ингунри, що означає "нитка". Але Ингунри пішла прикладу своєї другої сестри й укрилася від нелюбимого чоловіка у Шанской країні. З тієї пори основним промислом Шанского держави стало прядіння.
Одну за іншою брав собі у дружин сестер Паран король натов, однак усі вони, немов зговорившись, залишали його.
Сестра, яку кликали Схагаунсхинри, що означає "волосся", знайшла притулок у Китаї, і завдяки цьому у китайців довгі й гарні волосся. Третю сестру, по імені Дунпунгарин, що озпа-сподівається "флейта", доля занесла у Індію, яка стала батьківщиною безлічі музичних інструментів.
Сестра Соту - "сало" - побувала у різних країнах, але теж закінчила своє життя у Китаї, і з тих пір улюбленою їжею китайців стала свинина. П'ята сестра - Чунмади, що по-ночински значить "сіль", удосталь поскитавшись по Китаї, забрела у далеку Європу й, почивши там, зробила Європу власницею багатих соляних покладів.
Та, нарешті, сама молодша й остання сестра - Катасинуамага - умерла у самому центрі землі й, роздарувавши свою душу по часточках усім людям, зробила їх те саме що один одному. Та завдяки цьому люди повинні жити немов близькі друзі або хоча б як добрі сусіди.