Колись давним-давно жили у глухому сільці чоловік і дружина. Працювали вони з раннього ранку до пізньої ночі у поле, від своїх рук годувалися й одягалися, і не було у них ні потреби, ні часу їздити у місто. За скромну й тиху вдачу сусіди прозвали їх Маун Швачок Йоу й Ме Швачок Йоу.
Усі жителі села ходили на богомілля у пагоду, настоятелем якої був один чернець. А був той чернець людиною дурним і неосвіченим. Зовсім отрешился він від життя мирський, нічим земним не цікавився. Він безупинно повторював ті самі молитви про життя загробної За те й прозвали його односільчани ченцем Швачок Йоу.
Швачок Йоу - свята простота (бирм.).
Одного разу повернувся Маун Швачок Йоу після роботи у поле додому й приліг відпочити. Осерчала на нього Ме Швачок Йоу й стала гарчати:
- Не встигнув прийти додому, як відразу спати завалився. Уже краще б по воду сходив!
Робити нема чого. Побрав чоловік цебра й відправився за водою. По дорозі назад він знайшов на дорозі осколок дзеркала. Глянув він у дзеркало й здивовано викликнув:
- Так адже це портрет мого діда, що почив п'ять років тому! Поберу я його, мабуть, на пам'ять!
Приніс Маун Швачок Йоу дзеркало додому й поклав його у ящик. Ніколи досі
Не бачив він дзеркала й знати не знав, що це таке. З тієї пори Маун Швачок Йоу щодня діставав з ящика уявлюваний портрет діда й подовгу ним любувався.
Запримітила дружина, що завівся у чоловіка від неї секрет. Та ось одного разу,
Коли чоловік був у поле, забралася вона до нього у ящик і виявила там дзеркало.
Глянувши у дзеркало, Ме Швачок Йоу розлютувалася:
- Ах, ось він який! Ну, нічого! Прийде додому, я йому покаджу! Роззява я нездогадлива! Як же я раніше не зміркувала подивитися, що у нього тут зберігається! Не інакше це портрет його улюбленої!
Увечері, як тільки Маун Швачок Йоу переступив поріг будинку, дружина схопила його за руку й потягла до ящика. Вийнявши дзеркало й тикаючи пальцем у своє зображення, вона що є сили кричала:
- Отож що ти приховуєш від мене! Це твоя кохана! Дуже здивувався Маун Швачок Йоу. Вихопив дзеркало у дружини:
- Як же кохана може бути з вусами? Це мій дідусь!
А розгнівана Ме Швачок Йоу, віднявши у чоловіка дзеркало й намагаючись відшукати у ньому портрет, з піною у рота доводила:
- Гарний дідусь - із гребенем у волоссях!
Довго сперечалися чоловік і дружина. Кожний намагався довести свою правоту. Нарешті вони розв'язали піти до ченця - нехай він їх розсудить.
- Що привело вас до мене у настільки невизначену годину, миряни? - запитав чернець, углядівши прибульців,
Вшановувавши ченцеві покладені почесті, повідав йому Маун Швачок Йоу про свою суперечку із дружиною й просив розсудити їх по честі й справедливості.
- На один тебе, учитель, наша надія. Один ти можеш розв'язати, хто отут зображений - дідусь або дівчина, - уклав своє оповідання Маун Швачок Йоу.
- Покажіть мені це зображення, - важливо сказав чернець. Глянув він на дзеркало, якого і йому ніколи раніше бачити не доводилося, і тоном, що не допускають заперечень, вирік:
- Це не твій дідусь і не твоя кохана, Маун Швачок Йоу, це покійний настоятель монастиря.
Обрадувані чоловік і дружина подякували ченцеві й відправилися геть.