Жила у одному селі бідна вдова, і був у неї один-єдиний син. Був він що називається недотепою й, вчачись у монастирській школі, осягся тільки ити-пі1. Як не билися над ним учителі, нічому більше вони навчити його не змогли. З тих самих пор односільчани без кінця підсміювалися над недотепою. До того ж він і сам безупинно повторював "итипи, итипи". Так згодом за ним і встановилося прізвисько "Итипи".
Тим часом виріс Итипи, так нічому й не навчившись. Та бідна мати, намагаючись пристосувати свого непутящого сина до якої-небудь справи, послала його одного разу на ріку вудити рибу. Сіл Итипи на березі й завів своє улюблене "итипи".
Почув його молитву нат - хоронитель ріки.
- Людей цей благоговіє перед трьома святинями. Треба допомогти йому, щоб він більше не обтяжував себе ловів риби.
Та послав нат Итипи трьох величезні чудо-рибин із золотом. Дуже здивувався Итипи казковим дарункам і розсудив, що оскільки такі багатства біднякові ні до чого, а місце їм у королівському палаці, те й слід їх відправити королеві. Тим часом нат - хоронитель ріки розгадав думки Итипи й направив до нього корабель. Розв'язавши, що це корабель королівський, звернувся Итипи до капітана корабля:
- Передай королеві ці дарунки так скажи, що надіслав їх Итипи! 1 Итипи - початкове слово молитви.
Капітан, а їм обернувся той самий нат - хоронитель ріки, негайно виконав його доручення.
Несказанно зрадів король щедрим - дарункам Итипи й подумав: " Мабуть, дуже добра людина надіслала мені такі багатства. Мені теж слід обдарити його по-корольовськи". Та він, у свою чергу, попросив ната вручити Итипи підношення, не менш прекрасні.
Углядівши підношення короля, Итипи прийшов у сабоне сум'яття, злякався, що не на добре усе це, і став молитися ще усердніше.
Повернувся у село несподівано розбагатілий Итипи, побудував добротний будинок і одружився на прекрасній дівчині.
Одного разу, об'їжджаючи свої володіння, король побачив дружину Итипи й закохався у неї. Набувши підступний задум будь-що-будь заволодіти, що сподобався йому жінкою, король розв'язав вапна Итипи. Покликав він Итипи у палац і повелів:
- На озері Маходека росте п'ять видів лотоса. Через сім днів ти повинен доправити їх у палац.
Засмутився Итипи. Зрозумів він, що жорстокий король розв'язав позбутися його й навмисно посилає його до озера, яке сторожить страшний людожер, що пожирає всі, хто посміє наблизитися до його володінь. У смутку й тузі відвертав він додому й розповів дружині - про спіткавший його лихо.
- Не горюй, Итипи, - сказала йому дружина.- Дам я тобі у дорогу хустка, він і стане тебе з лих виручати.
З хусткою у кишені, нашіптуючи заповітну молитву, відправився Итипи до охоронюваного людожером озеру. Через два дні добрався він до озера й присів під деревом відпочити.
Отут-Те його й побачив людожер і, зрадівши, що можна буде нарешті поласувати чоловічиною, кинувся було на Итипи, так уже дуже велика була сила хустки, і нічого у людожера не вийшло.
А простодушний Итипи став наставляти людожера на шлях дійсний, втолковуючи, як негідно й навіть, більше того, огидно займатися людожерством.
Та людожер дав Итипи клятву покінчити з людожерством. Відшукавши потім потрібні Итипи лотоси, людожер на-учив його мистецтву перевтілення й тепло з ним распростился.
Наділений новим дарунком, з лотосами у руках повернувся Итипи у палац. Однак король на цьому не заспокоївся. Знову призвав він Итипи у палац.
- Дозвольте мені тільки переодягтися, - попросив Итипи посланих за ним міністрів.
Заручившись їх згодою, Итипи відправився на кухню й приколов до сорочки велику бананову галузі.
- Якщо король уб'є мене, те нехай я перетворюся у гілку банана! - вимовив заклинання Итипи, Запросив король Итипи у сад і оголосив йому, що бажає своєю рукою позбавити його життя.
- Я згодний упасти від руки твоєї милості, - сказав покірно Итипи, - але прошу тебе про одне: дозволь мені стати після смерті банановою гілкою! Виконав король прохання Итипи й розрубив його навпіл. Та Итипи відразу ж перетворився у пишну бананову галузі.
Задоволений тим, що йому нарешті вдалося позбутися суперника, король зібрав міністрів і воєначальників і повелів їм доправити у палац дружину Итипи.
А у будинку Итипи посланців короля чекало величезне військо - це Итипи перетворив численні банани у своїх солдатів. Та здолало це військо королівських служників. А Итипи став королем. Та щасливо правил він країною, до самої своєї смерті не розлучаючись із коханою дружиною.