Жив у одному селі бідняк, був він добрий і послужливий і твердо вірив у те, що по-справжньому щасливий тільки той, хто думає й опікується про інших. Та хоча нічого дурного не можна було про нього сказати, а напроти, був він гідний усілякої похвали й поваги, проте родичка вважала його дурним і непрактичним. Тому-Те вони й називали його Маун Швачок.
Одного разу Маун Швачок відправився за бамбуком. Нарізав він цілу оберемок і вже підходив уводити, увести до ладу будинку, коли йому зустріли друзі. Затіяли вони метушню, розтаскали весь бамбук, і довелося нашому добрязі йти додому голіруч. Однак Маун Швачок зовсім не засмучувався й навіть радів, що йому вдалося небагато розважити приятелів. Батьки ж, довідавшись про цей, жахливо розладналися.
- До чого ж ти дурний, - прийнялися вони сварити Маун Швачка.- Що б таке придумати, щоб ти хоч небагато поумнел! Ось що. Ступай-но ти до аскета, може бути, він тебе чому-небудь навчить.
Відправився Маун Швачок до аскета у ліс. Ішов він, ішов і нарешті притомився. Та тоді розв'язав він небагато відпочити у тіні баньянового дерева. Улаштувався зручніше, закрив очі й зовсім було приготувався заснути, глядь, прилітає маленька пташина.
- Друг-Людей, ти куди направляєшся? - запитує.
Розповів Маун Швачок, що йде вчитися розуму-розуму у аскета. А пташина вислухала його й говорить:
- Про друг-людей, не відмов у моєму проханні - довідайся у аскета, чому я немов прив'язана до цього дерева й не можу нікуди від нього полетіти.
- Добре, - погодився Маун Швачок і, распростившись із пташиною, пішов далі.
Чи Довго, чи коротко йшов Маун Швачок, але тільки знову захотілося йому відпочити. А отут саме й альтанка поблизу виявилася. Не встигнув він розташуватися на відпочинок, глядь, з'являється багатій, що теж здумав відпочити у альтанці. Помалу вони розговорилися, і багатій поцікавився, куди й навіщо тримає Швачок - золото (бирм.).
Шлях Маун Швачок. А коли довідався, що Маун Швачок направляється до вченого аскета, багатій прийнявся його благати:
- Розпитай детальніше у аскета, як мені зцілитися від хвороби, яка дошкуляє мене багато років підряд.
- Добре, - погодився Маун Швачок і продовжив свій шлях.
Ішов він, ішов і прийшов до широкої ріки. Сів він на її крутому березі й став задумливо дивитися на воду. Раптом звідки не візьмися з'явився крокодил.
Довідавшись, що Маун Швачок тримає шлях до вченого аскета, заблагав крокодил:
- Не чи будеш ти люб'язний довідатися у аскета, як мені позбутися головного болю, який мучить мене усе життя.
Маун Швачок обіцяв виконати і його прохання.. Нарешті Маун Швачок добрався до обителі вченого аскета.
- Що привело тебе до мене? - запитує аскет Маун Швачка.
- Про мудрий старець, я прийшов до тебе за радою. Далеко від цих місць на баньяне живе маленька пташина, яка не може нікуди полетіти, немов прикута до дерева ланцюгами. Що їй потрібно зробити, чтобиизбавиться від цієї мари? Та тоді аскет сказав:
- У минулому житті у цієї пташини було два горщики: один зі сріблом, іншої із золотом, які вона зарила під баньяном. Ось тепер їй доводиться сторожити ці горщики. Якщо вона роздасть скарби людям, то звільниться від злої сили, що прикувала її до дерева, і зможе вільно літати, куди їй заманеться!
Подякував Маун Швачок аскета за мудру раду й продовжував:
- Дорогий учитель! По шляху сюди мені зустрілася багата людина, яка ось уже багато років страждає від тяжкої недуги. Він просив мене дізнатися, як можна вилікувати від його хвороби.
Причина хвороби - у його багатстві. Варто йому позбутися від нього хоча б частково, і хвороба відразу ж пройде! Подякував аскетові Маун Швачок і продовжував:
- Та ще одне прохання до тебе, мудрий старець. У ріці, неподалік звідси, живе крокодил. Він просить у тебе ради, як йому позбутися головного болю, який мучить його усе життя.
- У голові у цього крокодила застряг рубін. Якщо він витягне його звідти й без усякого жалю подарує кому-небудь, то головний біль у нього пройде!
Дуже зрадів Маун Швачок. Він попрощався з аскетом і поспішив у дорогу назад. Отут-Те він і згадав, навіщо батьки послали його до аскета. Згадав, але не засмутився. Головне, що він зможе допомогти пташині, багатієві й крокодилові.
Ішов Маун Швачок, ішов і прийшов до ріки, де жив крокодил. А той уже його чекає. Розповів Маун Швачок, що порадив аскет. Крокодил вийняв з голови рубін, і головний біль як рукою зняло. З радощів крокодил віддав рубін Маун Швачку. Маун Швачок відшукав багатія й навчив його, як позбутися недуги. Та нарешті добрався Маун Швачок до баньянового дерева, на якому жила пташина, і повідав їй про усе, що довідався від аскета. Пташина негайно ж вирила із землі срібло так золото й віддала всі Маун Швачку. Та відразу вона відчула себе вільної й здатної летіти на всі чотири сторони.
Так турбота про інших обернулася добром для Маун Швачка. Багатим і щасливим повернувся він у рідне село й усе своє життя присвятив турботі про близьких.