Ви знаєте, чому сова так сердито кричить ночами: «Уух, уух!»? Якщо ні, ми вам розповімо про це.
У колишній час — те був не мій час, і не ваш час, та й нічий той час — у Англії водилося багато всякої погані. Усякі там ельфи, паки, велетні, що говорять жаби та інше. Та звичайно, феї, які були всесабоні й всемогутні. Вони часто ухвалювали образ людей і визнавали всі людські секрети. Але найбільше феї любили карати людей за дурні вчинки й нагороджувати за добрі.
Якось увечері одна така могутня фея прийшла у село, що у графстві Харфордшир, під видом простої старчихи й постукалася у будинок пекарюючи. Двері виявилися не замкнена, і фея ввійшла у крамницю. Там було задоволене темно, пахнуло свіжовипеченим хлібом, а у глибині палахкотала жаром величезна піч. Перед піччю клопотала гарненька, охайна дівчина — дочка пекаря. Поруч із нею на великому низькому столі купою лежали свіж хліба, що хрумтять.
Фея замилувалася на дівчину, дивлячись, як вона спритно виймає з палаючої печі готову партію хрустких хлібів і відправляє у вогонь нову. По готових хлібах дівчина постукала кісточками пальців, щоб перевірити, чи добре вони пропеклися, і тоді вже виклала їх на низький стіл.
- Подайте шматок хліба бідній жінці! - попросила тремтячим голосом фея, переодягнена старою старчихою.
Дочка пекаря продовжувала займатися своїми хлібами, тільки-но вдостоївши бабусю поглядом. Незабаром, не сказавши бабусі доброго слова, дівчина відірвала шматок сирого тесту й кинула їй.
- Але у мене у хатині немає вогню, щоб спекти його, — сказала бабуся, піднявши з підлоги цей шматочок тесту. - Дозволь мені покласти його разом із твоїми хлібами у піч.
Дочка пекарюючи була занадто більша гордячка, щоб відповідати якийсь там жебрачці старушонке. Однак коли прийшла настав час відправляти у піч нову партію хлібів, вона дозволила бабусі покласти на дерев'яну лопату і її шматочок тесту.
Коли ж хліба підрум'янилися й дівчина витяглася їх з печі, виявилося, що з маленького шматочка вийшов найбільший і самий рум'яний хліб. Старчиха простягнула до нього руку, але дівчина відіпхнула її.
- Іди, брудна жебрачка! - крикнула вона. - Це не твій хліб!
Та скільки бабуся не просила, дівчина нізащо не прагла віддати хліб, а замість цього кинула феї шматочок сирого тесту, навіть менше першого. Але коли бабуся сунула його у піч, він теж перетворився у великий і рум'яний хліб, ще більше й румяней першого.
Так тільки дівчина знову не дозволила бабусі побрати цей хліб і знову прагла прогнати її, але бабуся попросила дати їй останній, третій шматочок тесту, щоб спробувати щастя. Та дівчина кинула їй зовсім крихітна грудочка, навіть не глянувши на бабусю. А дарма…
Як ми вже говорили, дочка пекарюючи була занадто більша гордячка, щоб дивитися на якусь там стареньку. А якби вона подивилася, коли втретє вийняла з печі величезний, рум'яний хліб, що вийшов із крихітної грудочки тесту, яку вона кинула жебрачці старушонке втретє, вона б не відіпхнула її й не крикнула, заїкаючись від злості «Уух… уух… іди!», а помітила б надзвичайну зміну, яка раптом відбулася у старій старчисі.
Зі згорбленої бабусі вона перетворилася у високу молоду жінку, замість рваного ганчір'я з її плечей спускалася блискуча мантія, а крива ключка перетворилася у блискаючу чарівну паличку.
Але дівчина вчасно не подивилася на неї, а, вийнявши з печі великий, рум'яний хліб, грубо відіпхнула фею й крикнула, заїкаючись від злості:
- Уух… уух…
Але не встигнула закінчити, як перетворилася раптом у сіру сову й з голосним «уух, уух!» вилетіла у вікно.
Ось, тепер ви знаєте, тому сови так сердито кричать: «Уух! Уух!»