Шлях наверх містера Барнема

21-06-2016, 16:41 | Американські казки

А тепер ми вам розповімо, як Финеасу Барнему вдалося розбагатіти. Історія ця зовсім правдива й узята зі спогадів самого Ф. Т.Барнема. Приводимо її слово у слово.

"Я завжди серйозно ставився до реклами. Реклама - це дійсне мистецтво. Та не тільки реклама у пресі, до якої я завжди прибігав і якої я зобов'язаний своїми життєвими успіхами. Ні, я вважаю, що будь-які обставини треба вміти подавати й тим самим обертати собі на користь.

Мене довго мучила настирлива ідея будь-що-будь прославити мій музей, зробити його притчею у язицех для всього міста. Я хапався за будь-який зручний випадок заради цього. Спочатку без усякої системи, так просто, по інтуїції. Та, смію вас завірити, вона ніколи мені не змінювала. Уже пізніше я виробив на цей рахунок точну науку, а спочатку діяв з натхнення, і досить успішно. Приміром, розповім вам такий випадок. Одного разу ранком до мене у касу музею зайшов солідної зовнішності, енергійний на вид чоловік і попросив грошей.

- А чому б вам не піти працювати? - запитав я його. - Тоді б і завелися у вас гроші.

- Підходящої справи не можу знайти, - відповідала людей. - Я б погодився на будь-яку роботу за один долар у день.

Я простягнув йому чверть долара.

- Підіть підкріпитеся, а потім вертайтеся, - сказав я. - Я вам

Запропоную нескладну роботу за півтора долара у день.

Коли він повернувся, я дав йому п'ять самих звичайних цегл.

- А тепер вам треба проробити наступне, - сказав я. - Одна цегла ви покладете на тротуар, де перехрещуються Бродвей і Енн-Стрит. Другий ви покладете біля музею. Третій - навскоси від музею на розі Бродвея й Виси-Стрит, поруч із Естер-Хаус. Четвертий - перед собором святого Павла. А з п'ятим у руках ви будете швидким, діловим кроком ходити від однієї цегли до іншого. Один класти, іншої брати замість. Але при цьому нікому ні слова! Ніяких питань і відповідей.

- Але навіщо? - не стримався й запитав мій новий працівник.

- Нехай вас це не турбує, - відповідав я. - Ваша справа виконувати мої вказівки й пам'ятати, що за це ви будете одержувати п'ятнадцять центів у годину. Припустимо, що я так розважаюся? Ви виявите мені велика послуга, якщо прикинетеся глухим, як стіна. Тримаєтеся дуже строго, гідно, ні на чиї питання не відповідайте, ні на кого не обертайте уваги й точно додержуйтеся моїм вказівок. А щораз, як будуть бити годинник на соборі святого Павла, направляйтеся до входу у музей. Там ви пред'явите ось цей квиток, вас впустять, і ви обійдете чинно зал за залом увесь музей. Потім вийдете й прийметеся за ту ж роботу.

- Добре, - погодилася людина, - мені однаково, що не робити, аби тільки заробити.

Він розклав по місцях цегли й почав свій обхід.

Уже півгодини через людей п'ятдесят, не менше, видивлялися на його загадкові маніпуляції із цеглами. Дотримуючи військову постави, чеканячи крок, він строго тримав курс від цегли до цегли.

- Чому це він зайнятий? Звідки ці цегли? Що він бігає по колу, як заведений? - так і сипалися з усіх боків вигуку. Але він зберігав повну незворушність.

До кінця першої години всі тротуари по сусідству з музеєм виявилися загачені юрбою цікав, що намагалися розгадати, у чому отут собаки заритий. А мій новий працівник, завершивши обхід, направився, як було домовлено, у

Музей. Там він присвятив чверть години тщательнейшему огляду всіх залів і повернувся до своїх цегл.

Та так повторювалося щогодини весь довгий день до самого заходу сонця. Та щораз, як мій працівник входив у музей, дюжина зевак, а то й більше, теж купувала квитки й ішла за ним у надії розгадати зміст його вчинків, щоб задовольнити, нарешті, своя цікавість.

Щастя тривало кілька днів. Число цікавих росло, їхня плата за вхід у музей уже набагато перевищила платню моєму працівникові. Але отут, на жаль, полісмен, якого я присвятив у таємницю мого підприємства, поскаржився, що через юрбу зевак на вулицях навколо музею не проїхати не пройти, і прийде мені відкликати мого "цегляра".

Цей незначний епізод розвеселив усіх і викликав багато толков, але головне, послужив гарною рекламою моєму музею, не говорячи вже про серйозну матеріальну підтримку. Але й це не усе. Саме з тих пір Бродвей став самою жвавою вулицею Нью-Йорка".

Зараз ви читаєте казку Шлях наверх містера Барнема