Койот і жінка-сова

Якось раз з'явився койот у тому місці, де ріка Колумбія впадає у океан, а там неподалік жила жінка-сова - зла стара відьма, яка багато років підряд губила людей, що потрапили до неї. Прив'яже відьма людини до човна й пустить по воді у імлу. - Іди назавжди! - присуджує. Повернеться човен, а на ній лежать людські кості. На березі стояла юрба нещасних: кожного з них чекала сумна доля. Бідним бранцям дуже хотілося позбутися злісної баби, але чаклунство її позбавляло їхні сили. Койот змішався з юрбою, понаблюдал небагато за жінкою-совою й сказав людям: - Випробую тепер я свою долю! Думаю, я зумію повернутися до вас живим і здоровішим. Прив'язали койота до човна, і баба проговорила. - Іди назавжди! Але люди дружно закричали: - Вертайся до нас! Час тягся довго, але ось удалині здався човен. Помалу вона підпливала всі ближче, ближче. Усе думали - а як койот? Але ледь човен причалив до берега, усе побачили, що койот цілий і непошкоджений. Так хто ж сабоніше - чаклунка або койот? Прив'язали бабу до човна й скоріше відправили у імлу. А койот і всі люди голосно закричали: - Іди назавжди! Вернувся човен, і на ній біліли кості чаклунки. Дуже раділи люди, що позбулися злої відьми. Вони стали просити койота залишитися з ними, навіть пообіцяли йому у дружин гарну дівчину. Але койот відмовився: - Ні, не потрібно мені дружини. Побіжу-но я далі берегом ріки!