Приблизно у той же час і у тих же місцях прославилася своєю швидкістю ще один собака по кличці Бом-Кли-Вір. Деякі запевняють, що вона була не собакою, а лисицею. Але ні, вона була собакою - собакою, який полює на лисиць, їх тепер фокстер'єрами називають. Цей фокстер'єр належав мірошникові по імені Ларкин Сноу, що проживав приблизно у тих же місцях, що й дядечко Деви Лейн, хоча, як відомо, вони один з одним ніколи не зустрічалися.
Ларкин був більшим аматором лисого полювання. Гавкіт собак, що переслідують лисицю, був для його слуху сладчайшей музикою. Із усіх собак Бом-клівер був найшвидший і самий завзятий. Ларкин дуже пишався ним, і, коли одного разу мисливці расхвастались своїми собаками, він розповів про особливі гідності своєї.
- Приводите своїх собак, і я виставлю мого Бом-клівера проти кожної з них, - заявив Ларкин.
Він свиснув своєму тер'єрові й показав його мисливцям. Але ті так і пирснули зі сміху, тому що, чесно говорячи, Бом-клівер був зовсім непоказний. Крепенький, але низькорослий і ледве косоокий, хоча, втім, цей недолік можна було порахувати й за гідність, тому як пес міг, виходить, дивитися одночасно у різні сторони. Власники розпещених, відгодованих, не косооких собак, не замислюючись, уклали парі з Ларкином.
На інший ранок вони привели своїх пещених собак і на світанку разом з Ларкином і його Бом-клівером виступили у похід. Сонце ще тільки зійшло,
Коли зграя з п'ятдесяти собак на західному схилі гори Скель Кемп побрала слід рудої лисиці. Лисиця тікала, і усе собаки, включаючи Бом-клівера, кинулися за нею з голосним гавкотом, що оглушають точно дюжина органів. Лисиця кинулася до вершини Седдл, потім обігнула Скотт Ноб, кинулася до гірського кряжа Сидер Ридж, переплила Фишер-Ривер і обігнула Шугар Лоуф, потім кинулася назад до гори Скель Кемп, де Ларкин та інші мисливці тільки й чекали моменту, щоб побрати її. По п'ятах за лисицею летів Бом-клівер, на добрих полмили відірвавшись від інших собак, які зовсім вуж знесилилися.
На шляху у лисиці виявилася лучка, а посередині неї лежала коса - якийсь фермер забув її там, відправившись рубати дрова. Коса лежала лезом нагору, і Бом - клівер її не помітив: чи те його підвели розкосі очі, які дивилися не туди, куди потрібно, чи те він занадто захопився погонею. Словом, він косу не помітив і прямо наскочив на неї, так так, що вона розсікла його уздовж від кінчика носа до кінчика хвоста точнехонько навпіл.
Ларкин із усіх ніг кинувся до того місця, де Бом-клівер упав. Пес навіть не скиглив. Ларкин швиденько схопив обидві його половинки й склав разом. Тільки від хвилювання переплутав, і ліворуч лабети вийшли нагору, а праворуч - униз.
Однак Бом-клівер відразу схопився на ноги, начебто нічого не трапилося, і кинувся за лисицею. Вірніше, на дві ноги, так, але ось на які спочатку, на праві або на ліві, зараз важко точно сказати. Він погнав лисицю на вершину Седдл, потім навколо Скотт Ноба на Сидер Ридж і назад до гори Скель Кемп. Коли він пролітав повз Ларки-На, інші собаки вже на милю відстали від нього. Лисицю він схопив на східному схилі Скель Кемп, і вони з Лар-Кином присіли відпочити й почекати мисливців із собаками.
Чекати їм довелося долговато, тому що інші собаки бігли з висунутими мовами - мова до землі, ось навіть як - і увесь час спотикалися про них, та ще раз у раз лягали відпочити. Мисливці теж зовсім задихалися й ледь дихали, коли побачили сидячих поруч Лар-Кина й Бом-клівера, а на землі вбиту лисицю. Але коли вони придивилися до Бом-клівера уважніше, ока полізли у них на чоло, і вони вибухнули голосним сміхом,
- Ну, а як же називається ця порода собак? - запитав один з них Ларкина. - Будь у мене такий собака, я б віддав її у цирк, не інакше.
- Це мисливець на лисиць, - з гордістю сказав Ларкин. - Чемпіон фокстер'єрів! Особливий вид.
Мисливцям нічого не залишалося, як визнати, що чемпіон Ларкина й насправді найшвидший собака на світі, але чому, однаково зрозуміти ніяк не могли.
- Ах, так дуже просто, - узявся роз'яснити їм Ларкин. - Коли він утомлюється бігти на правих ногах, він живенько перевертається й біжить на лівих.
Що на це заперечиш? Довелося мисливцям платити за програне парі. Вони спробували було відкупити у Ларкина його Бом-клівера для своєї зграї, але Ларкин сказав:
- Цей особливий вид фокстер'єра вам не купити навіть за мільйон золотих злитків! Тому як це єдиний екземпляр на весь цей район, а то й на весь штат, ні, що там, на всю Америку!
Бом-клівер благополучно дожив до досить похилих років. Після цього полювання йому не раз траплялося бігати спочатку на одних лабетах, потім на інших, ось тільки на які спочатку, на праві або на лівих, зараз важко сказати.