Людину не переможеш

Ішла пантера по лісу. У те ж саме час ішов по лісу ведмідь. Ідуть вони один одному назустріч, і самі того не знають. Зустрілися у струмка. Перейти струмок можна тільки по стовбуру упалого дерева. - Ладь із дороги! Ладь із дороги! - кричить пантера й ступає на стовбур. - Бач чого захотіла, - говорить ведмідь, - сама йди ладь із дороги! -Та теж ступає на стовбур - з іншої сторони. Зіштовхнулися вони на самій серединці, побилися, і обоє впали у воду. Абияк вибралися на бережок. - Я сабоніше всіх! Я сабоніше всіх! - ричить пантера. - Нічого подібного! - реве ведмідь. - Кого це я слабкіше? Кого це я слабкіше? - кричить пантера. - Людину, - відповідає ведмідь. - Покажи мені його! Покажи мені його! - верещить пантера. - Підемо, - реве ведмідь, - покаджу тобі людину. Повів ведмідь пантеру, привів до дороги. - Отут почекаємо, - говорить ведмідь. Сховалися ведмідь із пантерою у кущах. Почекали вони трохи - раптом по дорозі біжить хлопчисько, веселу пісеньку насвистує. - Це людей? - шепотить пантера. - Ні, - відповідає ведмідь, - він буде людиною. Незабаром на дорозі здався старий. Іде, кульгає, на паличку опирається. - Це людей? - шепотить пантера. - Ні, - відповідає ведмідь, - він був людиною. Ще небагато почекали - іде по дорозі парубок. Рушниця на плечі, на боці мисливський ріг. - Ну, цей-те людей? - гнівається пантера. - Людей, - ричить ведмідь і бігцем-бігцем у ліс. Людина дуже здивувалася, коли побачив, що перед ним коштує пантера, готова кинутися. Він скинув із плеча рушницю й вистрілив у пантеру, але у поспіху не прицілився як випливає й не потрапив. Тоді він затрубив у ріг, і на допомогу йому примчалися собаки. Пантера дивом віднесла ноги. Через кілька днів зустріли у лісі ведмідь і пантера. - Ну що, сабоніше ти людину? - запитав ведмідь. - Ні, - сказала пантера. - Він зняв із плеча ціпок, і з неї вилетіли грім і блискавка. А потім він затрубив у ріг і викликав диявола із чертенятами. Людину не переможеш!