Розіграш розіграшу ворожнеча. Що й говорити, у ковбоїв ця розвага на першому місці, хоча великою делікатністю не відрізняється. Напроти, часто буває досить грубувато.
Ось наприклад жарт, який зіграли з ковбоєм по кличці Пастор, веселим і цілком пристойним хлопцем, який швидко прижився у строкатій компанії невтомних ковбоїв. Хлопці кликав його коротко - Пас.
Пас був просто божевільний на природничих науках. Найбільший захват могло викликати у нього яка-небудь рідка комаха або незнайомий птах, а
Те й змія, якщо, звичайно, попадався особливо вдалий екземпляр.
Та треба ж було саме над ним улаштувати знаменитий розіграш - "полювання на бекасів".
Одного чудового дня хтось із ковбоїв запитав Паса, брав участь він коли-небудь у "полюванні на бекасів"?
- чи Стріляв я бекасів? - відгукнувся Пас, - Так сотні раз!
- Ні, ні, - заперечив ковбой по кличці Бурлака, - я не про того, щоб стріляти. А ловити їхнім мішком або сумкою. Навіть дитя нерозумне знає, що таке "полювання на бекасів".
- Зроду не чув, - зізнався Пас. - Як це ловити мішком? Хіба словить бекаса живцем?
- Так простіше пареної ріпи! - устряв у розмову інший ковбой. - Якщо, звичайно, знати, як узятися за діло. Стало бути, збирається компанія людей у шість - вісім, і до кінця дня, після заходу сонця, усе відправляються на болото, у таке місце, що ближче до ріки, де бекаси люблять улаштовуватися на ніч. Із собою найкраще прихопити старий джутовий мішок і кілька свіч. Спочатку треба облюбувати зручне містечко й, коли зовсім стемніє, хтось один з мисливської компанії буде стояти там з відкритим мішком. Перед ним прямо на землі треба встановити запалену свічу. Інші мисливці будуть бігати навколо спочатку більшими колами, потім потроху їх звужувати, поки не наблизяться до того, хто коштує з мішком. У руках їм покладається тримати тріскачки й гриміти ними, не шкодуючи сил, щоб вспугнуть якнайбільше бекасів. Їхнє завдання змусити бекасів бігти на світло свічі. Від яскравого світла птаха на мить немов сліпнуть і попадають прямо у відкритий мішок. Усі дуже просто. Не полювання, а розвага! Я знаю одне таке містечко, милях у три звідси. Бекасів там сила-силенна, що сарани на поле!
- Так що сколотимо компанію, підемо завтра ввечері на полювання? -запропонував Бурлака.
Пас був у захваті від цього речення. Та відразу найшлося дев'ять мисливців на лов бекасів. Як не дивно, усі, крім Паса, уже не раз брали участь у цій розвазі й добре знали, що до чого.
Відправилися відразу після заходу сонця прямо до ріки. Бурлака викликався відвести всіх на гарне місце. Ішли бічними стежками, продиралися через чагарник, петляли туди-сюди, поки не вийшли до болота, у якому погодили по щиколотку на кожному кроці.
Москіти хмарами носилися над болотом.
Досягшись заповітного місця, усе зупинилися й сталі жваве обговорювати, кому тримати мішок. Усе причинялися, що кожному цього хочеться, тому що ловити бекасів у мішок нібито куди веселіше, чим бігати по чагарникові із брязкальцем і піднімати птаха.
Зрештою хтось помітив, що піднімати бекасів справа багато ответственней, чим тримати мішок. Та, оскільки Пас був у полюванні на бекасів новачком, розумніше саме йому доручити ця приємна справа. Усе погодилися, що так буде справедливо.
Запалили дві свічі й застромили у м'який болотний ґрунт. Пас із відкритим мішком у руках сів перед ними. Тримати мішок треба було обома руками, а москіти так і вилися, так і дзижчали довкола нього.
Та ось усе пішли, залишивши його одного. Куди? - запитаєте ви. Лякати бекасів? Про немає! Самою короткою дорогою скоріше із цього москітного пекла прямо у свій ковбойський табір. Так-Те ось!
Назад добралися швидко й лягли усе спати, не приховуючи друг від друга дурного захвату, ясно представляючи собі картину, як бідний Пас судорожно тримається за краї мішка, поки хмари москітів із усього болота злітаються на світло запалених свіч.
Пас повернувся у табір ковбоїв тільки до напівночі. По дорозі він ще заблудився й боявся, що йому доведеться провести ніч де-небудь під кущем. Джутовий мішок він приніс із собою й направився з ним прямо до того місця, де спали Бурлака й інший ковбой, який так красиво розписував йому "полювання на бекасів". Він розштовхав їх з войовничим кличем.
- Привіт, Пас! - відгукнувся надто веселий ковбой. - Ну як, багато піймав бекасів?
- Клянуся твоєю бабусею, чимало! - відповів Пас і витрусив на нього й на тих, хто спав поруч, увесь уміст мішка. - Помилуйтеся на голубчиков!
Веселий жартівник завив від жаху й схопився на ноги.
Виявляється, Пас витрусив з мішка не менше пуда гігантських чорних мурах. Уже кому-кому, а Пасу було гарне відомо, що чорні техаські мурахи кусаються гірше змії. Відшукуючи дорогу до коралю, Пас випадково набрів на такий мурашник і зібрав усіх мурах у мішок, щоб порахуватися з партнерами по "полюванню на бекасів".
Успіх був вище всякого очікування. Мурахи розповзлися у усі сторони, і вуж спати у цю ніч не довелося нікому.