Давним-давно, у старожитні часи запитала людей:
- Що чекає нас, людей, після смерті? Шуліка парив над його головою. Почув він слова людини й розв'язав його утішити. Підібрав шуліка із землі залізну ложку з дерев'яною ручкою, кинув її у Ніл і сказав людині:
- Дивися!
Ложка спочатку зникла під водою, потім зринула й поплила, тому що дерев'яна ручка не давала їй втопити.
- Ось так буде й з людиною після смерті, - сказав шуліка.- Спочатку він зникне, потім знову з'явиться й більше вже не зникне.
Неподалік пурхала птичка-синегрудка. Почула вона слова шуліки й розв'язала йому досадити. Підібрала синегрудка глиняний черепок, кинула його у Ніл і крикнула людині:
- Дивися!
Черепок булькнув і назавжди опустився на дно.
-Ось так буде й з людиною після смерті! - викликнула синегрудка.-Він зникне, щоб більше ніколи не з'являтися!
З тих пір усі динка почитають шулік і ненавидять пташок-синегрудок. Може, за це пророкування, а може, просто за те, що синегрудки зграями налітають на них поля.