Усі джо-луо - онуки Димо. Усі шиллуки - онуки Нийканга. Нийканг і Димо - рідні брати. Чому ж джо-луо й шиллуки живуть нарізно?
А було так. Колись Нийканг і Димо жили разом, і сини їх разом забавлялися намистом. Але одного разу син Димо проковтнув бусини сина Нийканга. Син Нийканга заплакав і побіг скаржитися батькові. Нийканг розгнівався. Він прийшов до Димо й сказав:
- Твій син проковтнув намисто мого сина. Поверни їх мені негайно!
- Брат мій, - відповів Димо, - діти відіграли разом, і ми не знаємо, як трапилося, що мій син проковтнув намисто твого сина. Але я буду стежити за моїм сином щораз, як він піде по нестаткові. Та коли намисто вийшло, я тобі їх відразу поверну.
Але Нийканг не праг чекати. Він сказав:
- Ні, ти повинен негайно розпороти живіт твоєму синові!
- Невже ти й справді прагнеш розпороти живіт моєму синові, щоб побрати якесь намисто?
- Так, - відповів Нийканг.
Тоді Димо скликав усіх своїх дітей, покликав дружину й сказав:
Мій брат Нийканг прагне розпороти живіт моєму синові заради якогось намиста. Я
Не можу більше жити з такою людиною. Ми йдемо звідси.
Димо зі своїми дітьми переселився на південь. З тих пір онуки його, джо-луо, живуть на півдні, а шиллуки, онуки Нийканга, на півночі.