За давніх часів вистежувати видобуток по заходу вмів тільки кіт. Про це довідався собака й зрозумів, що це прекрасний спосіб добувати собі їжу: адже всім іншим звірам треба спочатку побачити видобуток, а кіт знаходить її по заходу. Та ось собака відправився до кота й сказала йому:
- Будь ласка, навчи й мене цій справі - знаходити видобуток по заходу. Я бачу, це дуже зручно.
Кіт погодився. Собака залишився жити у нього, і кіт став учити її. Пройшло багато днів. Собаці здалося, що вона вже освоїла всю науку, і вона стала просити кота відпустити її додому.
- Потерпи небагато, - сказав кіт, - ти вивчила ще не усе.
- Мені обов'язково треба сходити додому, - наполягав собака.
- Добре, - відповів кіт, - іди, але не сьогодні, а завтра. Ранком кіт сказав своїй дружині:
- Коли прийде моя учениця й буде мене запитувати, скажи, що я пішов, а куди - ти не знаєш. З'явився собака.
- А де хазяїн? - запитала вона.
- Пішов кудись, - відповідала кішка.
А кіт пішов навмисно, щоб перевірити, чи добре собака навчився шукати видобуток по заходу.
Та ось собака почала нюхати й пішла по сліду кота. Ішла вона кілька годин і нарешті прийшла до того місця, де сховався кіт. А кіт сховався так: відійшовши подалі від будинку, він стрибнув з одного каменю на іншій; потім заліз у печеру, а виліз із неї з іншого кінця; потім піднявся на баобаб і видрав на верхівку.
Собака знайшов обоє каменю, знайшла вхід у печеру й вийшла з іншого кінця. Але, коли вона підійшла до баобаба, слід пропав. Не бачачи кота, вона стала бродити навколо дерева. А кіт прекрасно бачив її зверху.
- Глянь наверх, на дерево! - закричав він нарешті.- Ти поспішила кинути навчання й залишилася недоучкою.
Ось чому собака вміє добре вистежувати видобуток тільки на землі.