Одного разу зупинився Бешт разом зі своїми учнями у якийсь корчмі. Тільки ввійшли вони у корчму, бачать: горить безліч свіч, а корчмар від тривоги місця собі не знаходить. Запитав Бешт корчмаря, чому він пригноблений, і корчмар розповів ось що:
- Чотири рази родила мені дружина сина, і щораз, напередодні обрізання, опівночі дитина вмирала. Тепер дружина народила п'ятого хлопчика, завтра повинне бути обрізання, і я боюся, що сьогодні опівночі дитина вмре. Бешт заспокоїв його, сказав: - Нічого не бійся, - а сам поставив двох учнів біля колиски, дав їм мішок і велів тримати його відкритим над колискою; і як тільки що-небудь потрапить у мішок, негайно ж той мішок міцно-преміцно зав'язати, а його, Бешта, будити. Іншим же учням він велів молитися всю ніч.
Коли настала північ, сталі гаснути свічі. Але учні моляться ще гарячої, не дають свічам згаснути. Раптом, звідки не візьмися, стрибнув у колиску чорний кіт і потрапив у мішок. Учні зав'язали мішок міцно-преміцно й розбудили Бешта. Він велів бити по мішкові ціпками й потім, не розв'язуючи, викинути його на вулицю. Так і зробили. Дитина залишилася живий, і наступного дня влаштував корчмар обрізання й бенкет.
Після обрізання поніс за звичаєм корчмар своєму панові у палац пряник. Сказали слуги корчмареві, що пан хворий. Але пан, довідавшись, що прийшов корчмар, велів покликати його й запитав:
- Хто у тебе у будинку із чужих людей?
Відповів корчмар, що до нього заїхала праведна людина, Бал Шем Тов, і розповів, як той урятував його дитину від смерті. Говорить пан:
- Скажи своєму гостеві, що я прошу його прийти до мене, я прагну з ним поговорити.
Передав корчмар ті слова Бешту й додав, що боїться, як би пан не заподіяв цадикові якого-небудь зла. Але Бешт тільки посміхнувся цим словам і пішов до пана без остраху. Побачив пан Бешта, закричав:
- Не твій верх! Минулою ніччю захопив ти мене зненацька, не встигнув я приготуватися. Це не штука! А ось, якщо прагнеш із мною помірятися силою, виходи битися у поле.
Пан цей, виявляється, був чаклуном, і щораз, коли у корчмаря народжувався син, звертався у кота й душив немовлят. Відповідає йому Бешт:
- Я Та не думав з тобою битися, а праг тільки врятувати дитину. Але якщо бажаєш, не відмовлюся поборотися з тобою. Я зберу своїх учнів, а ти -своїх, і рівно через місяць ми зійдемося у чистому полі й побачимо, хто сабоней. Рівно через місяць зійшлися вони у поле: пан-чаклун зі своїми учнями встав з одного боку, а з іншого сторони - Бешт зі своїми.
Окреслив Бешт навколо себе два кола, а навколо учнів - ще одне коло й веліло їм не зводити з нього око. Як побачать, що він змінився у особі, нехай переймуться покаянними думками й зосередяться на ненависті до чаклунства й нечистій силі.
Чаклун теж окреслив навколо себе й своїх помічників кола й почав насилати на Бешта диких звірів. З ревінням кидалися вони на Бешта і його учнів, але, добігши до першого кола, зникали. Так тривало цілий день. Кожна мить з'являлися всі нові звірі, але жоден не міг переступити й першого кола. Тоді чаклун вислав проти Бешта чорних кабанів, у яких било з ніздрів полум'я. Зі страшною люттю кинулися вони на Бешта й перескочили перше коло. Змінився Бешт у особі, стали учні молитися ще гарячої, і кабани, добігши до другого кола, зникли. Три рази насилав чаклун кабанів, але вони так і не змогли переступити другого кола. Тоді сказав Бешту пан-чаклун:
- Немає у мене більше сили боротися з тобою. Знаю я, що вб'єш ти мене зараз своїм поглядом, і прощаюся з життям.
Відповідає йому Бешт:
- Якби я праг тебе вбити, то давно б це зробив. Але я прагну, щоб
Ти жив, зрозумів страх Божий і перестав чаклувати. А тепер - підніми очі до неба.
Підняв чаклун очі до неба. Невідомо звідки злетіли до нього два шуліки й виклевали чаклунські очі.
З тих пір осліп чаклун, втратив свою чаклунську силу й більше не чаклував.