На окраїні міста Мияти, біля храму Асо-Дзин-Дзя перебуває «Гай старого бога». Там у самої дороги коштує високе дерево — еноки. Ночами з'являвся у тому місці пустотливий борсук і морочив людей.
Умів він ухвалювати різні образи, але найбільше славилося його мистецтво показувати повний місяць на гілці.
Улазив борсук на дерево-еноки, витягав уперед одну зі своїх лабетів, і вона ставала розкидистою гілкою. Цього мало! Сіяла на гілці повний місяць. Кожний, хто проходив повз, зупинявся й говорив: «Яка краса!» — а борсук себе не пам'ятав від гордості.
У темні й дощові ночі примарний місяць розпалювався ще яскравіше, а перехожі дивувалися ще сабоніше.
Одного разу у таку ніч, коли жоден промінь не пробивався крізь хмари, борсук розв'язав, за своїм звичаєм, здивувати перехожих.
Ішов повз одна людина й раптом побачила розкидисту гілку, а над нею повний місяць. Зупинився він і замилувався:
- Ах, до чого гарний місяць у «Гаї старого бога!»
Але у цю хвилину викотилася через хмари інший місяць. Стало їх відразу дві.
- Що за мару! - закричав перехожий.- Два місяці! Чудиться мені, чи що?
Отут борсук спохватився. Примарний місяць раптом сховався за деревом.
- Ах, ось одна зникла! - подивувався перехожий.- Та саме найкрасивіша.
Зрадів борсук похвалі й знову показав місяць через дерево.
- Те одна, те дві! Незбагненно! Щось тут діється негарне. Ні, страшно тут одному у таку пору!
Та перехожий утік із усіх ніг.
А ось що трапилося іншим разом.
Дочекався борсук ночі потемнее, вліз на дерево, витягнув уперед лапу-гілку із примарним місяцем і чекає подорожан.
Ось нарешті здався один на дорозі. Побачив він Примарний місяць і прошептав крізь зуби:
- Еге, пан борсук! Ти думаєш мене обморочити. Не вийде! Я сам славно тебе проведу.
Цей подорожанин була людина колишня й чув не раз про борсукові витівки. Борсук намагався щосили. Місяць у нього так і блискала, так і горіла над темною вигнутою гілкою.
Раптом перехожий сказав:
- Щось тут не добре. Місяць у цей час повинна стояти нижче.
Борсук, почувши це, спохватився, і місяць раптом пірнув униз.
- Та знову не те, - голосно говорить перехожий.- Зараз вона коштує вуж занадто низько. Тому це, праг би я знати?
Раптом місяць злетів нагору.
- Чудеса! А тепер з'їхала кудись убік. Адже вона була правее...
Ще більше розгубився борсук. Місяць раптом пішов вправо.
- Ну й чудно! Тепер гілка стала коротше. Адже вона куди більше стирчала убік...
Зовсім голову втратив борсук. Витягнув він лапу-гілку, скільки міг далі, і не стримався, шкереберть злетів з дерева.
Утік борсук стрімголов у хащу, а перехожий, посміюючись, пішов знову своєю дорогою.