Давним-давно жили по сусідству краб і мавпа. Одного разу у погожий день відправилися вони прогулятися. Ідуть по плаю - лежить на землі зернятко хурми. Мавпа його підібрала, і пішли вони далі. Підходять уводити, увести до ладу ріці, і отут краб знайшов рисовий колобок. Підняв його краб і показує мавпі: - Дивись-но, що я знайшов!
- А я знайшла ось це зернятко! - відповідає мавпа.
А сама із заздрістю думає: Ех, мені б такий колобок! Та початку вона вмовляти краба:
- Давай поміняємося: ти мені рисовий колобок, а я тобі насіннячка хурми.
- Е, немає. Мій колобок геть якої великої...
- Але ж насіннячка можна посадити, зійде воно, виросте дерево, скільки хурми ти збереш, подумай!
Подумав краб і погодився:
- Ну що ж, мабуть, ти права! - Та краб проміняв свій великий колобок на маленьке насіннячка хурми.
Схопила мавпа колобок і відразу, у краба на очах стала їм ласувати. А коли з'їла, сказала:
- До побачення, краб! Спасибі тобі за частування!
Та, посміюючись, утекла. А краб поспішив до себе у сад і посадив там насіннячка.
Посадив і присуджує:
Скоріше сходь, насіннячка хурми, а то роздавлю клішень.
- Ах, ця підла мавпа! Ну, нічого, не плач, я тобі допоможу.
Але безутішний молодий краб, плаче й плаче. Отут підкочується до нього з гуркотом ступка й запитує:
- Ти чого, краб, плачеш?
- Як же мені не плакати, - відповідає краб, - убила мавпи мого батька, а як помститися їй - не знаю.
- Ах, ця підла мавпа! Ну, нічого, не плач, я тобі допоможу.
Тоді перестав молодий краб плакати. Зібралися довкола нього каштан, оса, морська капуста так ступка, і стали вони рада тримати, як помститися мавпі. Порадилися й відправилися у шлях. Приходять, а мавпи немає будинку: видне, наїлася вона хурми й пішла прогулятися у гори.
- Ось і добре! - сказала ступка. - Ступайте усе у будинок, сховайтеся там і чекайте.
Увійшли вони у будинок. Оглянувся каштан і говорить:
- Я отут сховаюся! - Забрався у вогнище й зарився у золу.
- А я тут, - сказала оса й причаїлася біля глечика з водою.
- А я тут, - сказала морська капуста й розкинула свої стебла на порозі. Ну, а я сюди заберуся, - сказала ступка й влізла на| притолоку. Настав вечір. Повернулася мавпа додому й говорить:
- Уф, у горлі усе пересохнуло!
Присіла вона у вогнища, простягнула руку до чайника, але отут з гарячої золи із тріском вилетів каштан так як стукне її прямо по носу!
- Ой! - скрикнула мавпа й, закривши морду лабетами, побігла на кухню. Тільки нагнулася вона над глечиком з водою, щоб ніс обмити, як раптом із дзижчанням вилетіла зі свого вкриття оса й упилася їй у око.
- Ай! - закричала мавпа пущі колишнього й прожогом кинулася на вулицю. Поспіхом посковзнулася вона на стеблах морської капусти, що чекала її на порозі, і розтяглася плиском у входу. Цього тільки й потрібно було ступці. З гуркотом звалилася вона на мавпу й придавила. Лежить мавпа під ступкою, тільки лабетами дриґає.
Отут і підповз до мавпи молодий краб.
- Ось тобі за батька! - крикнув він, змахнув своїми клішнями й відрізав мавпі голову.