За давніх часів дівчина прадавнього народу - це була перша дівчина на землі, - прикинувшись хворій, залишилася будинку. Вона лежала у маленькій хатині, яку зробила для неї її мати. Усе жінки, її матері, відправилися викопувати їстівне коріння, а вона не пішла з ними, вона лежала у своїй маленькій хатині, і її ціпок-копалка стояла поруч. Та ось вона залишалася у хатині, а її мати приносила їй їжу. Мати стежила, щоб дівчина не їла дичину, убиту юнаками. Їй можна було їсти тільки дичину, убиту її батьком, тому що він був старим. Якби вона стала їсти дичина, убиту юнаками, її слина могла б потрапити на м'ясо газелі, а потім перейти на лук. Тоді лук охолоне, охолонуть руки юнаків і охолоне стріла, наконечник стріли.
Мати принесла дівчині їстівне коріння гхуин, але дівчина розсердилася, що мати дала їй занадто мало корінь, а вона адже не могла сама відправитися за гхуин, хоча й була голодна. Тому що вона лежала у своїй хатині. Тоді дівчина встала, запустила руки у деревну золу й закинула її у небо.
Вона сказала деревній золі:
- Нехай ця деревна зола стане Чумацьким Шляхом. Нехай вона білою смугою простягнеться по небу, а біля неї нехай будуть зірки. Та ось зола стала Чумацьким Шляхом.
Для того щоб зробити зірки, дівчина закинула нагору, у повітря, коріння. Це було пахуче їстівне коріння гхуин. Там було зріле коріння червоного кольору й вони перетворилися у червоні зірки, а молоде коріння білого кольору перетворилося у білі зірки.
Чумацький Шлях повертається разом із зірками, які плавно рухаються своєю дорогою. А коли Чумацький Шлях у своєму русі доходить до землі, він повертається й зірки також повертаються і йдуть назад, тому що вони бачать, що вертається сонце, що робить свій шлях. Та зірки йдуть, а за ними приходить світанок. Та тоді Чумацький Шлях лежить тихо. Та зірки також повинні тихо стояти навколо. А коли приходить їхній час, зірки знову пливуть уперед по своїх слідах. Цим шляхом зірки випливають завжди. А Чумацький Шлях, наблизившись до того місця, де дівчина підкинула нагору деревну золу, повільно спускається, а потім відправляється далі й рухається по небу. Зірки повертаються й здійснюють своє коло по небу. Небо лежить нерухомо. А зірки пливуть по небу, вони заходять, виходять знову, вони пливуть, випливаючи по своїх слідах. Коли виходить сонце, вони бліднуть. А коли сонце сідає, вони знову виходять, повертаються й ідуть за сонцем. Спускається темрява, і зірки з білих стають червоними. Та ось вони яскраво сіяють, тому що тепер ніч і вони можуть плисти далі по небу. Коли люди відправляються куди-небудь уночі, вони знають, що зірки висвітлюють для них землю. Чумацький Шлях м'яко світиться у темряві ночі - як деревна зола. Це дівчина сказала, що Чумацький Шлях повинен давати світло людям, щоб вони могли вночі знайти дорогу додому. Уночі земля була б зовсім темної, якби не вічний Шлях і зірки.
Ця ж дівчина зробила сарану, підкинувши у небо шкірку від кореня гцуисси, який вона з'їла.
Вона спочатку закинула нагору, у небо, деревну золу, а потім підкинула нагору коріння гхуин. Вона зробила це, розсердившись на свою матір за те, що та дала їй занадто мало корінь.