Жив мужик зі своєю дружиною й усі пришучивал. Вийшов на дорогу, і поставив горщик, і варить кашу. Навколо ходить так паличкою присуджує: «Кипи, кипи, горщик, не хлюпни!» Підійшло дванадцять людей мастерового народу до нього: «Що ви варите?» — «А варю кашу».- «А що б нас нагодував!» — «Можна, - говорить, - сідаєте!» Посадив їх, зачав варити кашу й нагодував їх досита — дванадцять людей! Каші ще залишилося. Цим отут прославився. Дійшло справу до Петра Першого. Петро - Від Перший його призвав. Когди Петро потужить, він його розвеселить, когди весел, він його притуманит.
Сказав Петру Першому: «Ви беріть мене начальником хоч над мухами!» А Петро Перший сказав: «Будь ти начальником над мухами!»
Був у нього бал великий, зібрані були енерали й князі. Прийшов і Петро Перший. А отут Балакірєв на один енерала сердитий був, боляче сердитий був. Зроблена була у нього, шалапуга — фунта три така. Ось ходить, виходить, по світлиці, визирає. Визирав, визирав, підкрутився під енерала так по лисині хлоп шалапугой! Та він зі стільцем ковирнулся! Отут усе закричали: «Що ти, що ти робиш?» А блазень відповів: «Ах ти, стерво прокляте! На таку особу не могти сідати!» Петро посміхнувся Перший, тільки його відставив на час. Та за це йому, напроти начальника, було совісно, і наказав дати Балакірєву три лозана, і за це подарував йому шубу єнотову.
Блазень через трохи час із шубою йде від государя. Попадається йому енерал назустріч. Шуба понравилася. «Блазень, - говорить, - віддай мені шубу!» — «Купи! За що і я купив, за те й продам».- « Однаково, - говорить, - я віддам ті ж гроші, що й ти дав!» — «Коли побереш за те, що і я дав, дай мені розписку, а я тобі шубу віддам!» — говорить. А у блазня була тростина. Він Дав розписку блазневі, а блазень зняв шубу із плечей. Ну й говорить: « За скільки ж він мені віддав, за стільки і я тобі віддам». Зняв шубу, розвернувся на одну сорочку — і цією тростиною і як з'їздить по спині енерала! Він заревів дурним матом. «Ой, почекай, ще два рази дам!» Він не поспів устати, він його ще раз ожуравил. Так і втретє.
Государеві це було непристойне: енерал поскаржився. Він прогнав його із землі зі своєї: «Щоб тебе не було на землі тут на моєї!» А блазень побрав коня й віз, запріг і відправився у Швецію. З'їхав до шведського короля, викликає його: «Віддайте мені землі, - говорить, - пудів десять!» Король йому сказав: «Бери скільки завгодно й так!»
А блазень відповів: «Мені так не треба!» — говорить. Звісили десять пудів, і зробив купчу міцність. Оклад землі у віз і поїхав додому.
Їде повз царський палац. Петро Перший побачив його: «Ти що, пустун, знову приїхав на мою землю?! Щоб тебе не було!» А блазень відповів йому: «Брешеш, Петро Олексійович! У мене своя земля привезена, зі Швеції! Ось подивися, де у мене купча міцність є на неї!» Вийняв, подав Петру Олексійовичу. Той прочитав і сказав: «Поїдь додому; повно, пустун!»
Він і живе будинку.