Захотів тетерев будинок будувати.
Подумав-Подумав:
«Сокири ні, ковалів немає — сокира скувати нікому».
Нікому вибудувати тетеревові домишко.
«Що ж мені будинок заводити? Одна-те ніч куди не йшла!»
Бултих у сніг!
У снігу нічку ночував, зранку рано вставав, по вільному світлі політав, голосно, шпарко покричав, товаришів пошукав. Спустився на землю, свиделся з товаришем.
Вони відіграли, по кусточкам бродили, містечко шукали, гніздечка звивали, яичушки зносили й дитинок виводили.
З дитинками вони у чисто полі ходили, дитинок мошками годували, на вільне світло виводили й по вільному світлі літали й знову взимку у снігу ночували.
«А то ніч куди не йшла! Чим нам будинок заводити, краще на березиньках сидіти, у чисто поле дивитися, красну весну зустрічати, шулдар-булдари кричати!»