Жила-Була кицанька. У неї було дві манюшки. Вона щодня ходила на дроворуб, мати-те їх, і їм пекла шанюжки. Говорить вона манюшкам: « Як я піду дровци сікти, так ви двері тримаєте міцніше й самі не спите. Міцніше замикайтеся! Як Егибовна до вас буде підходити, так вона вам буде співати товстим голосом, а я як буду підходити, так я вам буду співати тонким голосом. Як мені, так відкривайте, а Егибовне не відкривайте. Як Егибовна буде співати: «Куди ваша маменька пішла так у каку доріженьку», а ви скажіть Егибовне, що я вліво пішла; а я вправо піду, а то вона мене з'їсть».
Вона й пішла у ліс дровци сікти, у праву доріжку.
Приходить Егибовна й кричить: « Ба-А-А, кицаньки, ба-а, маленьки, відкрийте воротица, я ваша маменька, ви мої дитинки, відкрийте воротица!» А манюшки й говорять: «Чуємо, чуємо, не матусин голосочок!» Вона тоді: «Куди ваша маменька пішла?» Вони говорять: «У ліву дорожечку, дровци сікти!»
Та поїхала Егибовна на залізній ступі у ліс, із залізним гаком, і хвощет ліс-те. Та й говорить: «Знімання ки-цаньку, знімання серебрянку!» А маменька прийшла додому й говорить: « Ба-А, кицаньки, ба-а, маленьки, відкрийте воротица. (Так маменька-те тонечтьким розтяжним, а Егибовна-Те товстим.) Ваша мати прийшла, молочка принесла!» Вони й говорять: «Ти, маменька!» (Теж тонкими й розтяжними.)
Так відкрили воротица маменьке. Вона й розповідає, як ходила дровци сікти.
Спати лягли, на завтра й устали. Маменька знову шаде-жек їм спекла, та й походить на дроворуб. Та знову наказує, щоб Егибовне не відмикали двері, а їй відмикали: «Я піду зараз у праву дорожечку, а ви Егибовне скажіть, що у леву, а то мене Егибовна з'їсть».
Вона й пішла дровци сікти, а дитинки залягали. Прийшла Егибовна й кричить товстим голосом: « Ба-А, кицаньки, ба-а, маленьки, відкрийте воротица, я ваша маменька, ви мої дитинки!» Вони й говорять: «Чуємо, чуємо — не матусин голосок!» Егибовна й запитує: «Де маменька?» Дитинки й говорять: «Пішла у леву доріженьку дровци сікти!»
Вона й поїхала на залізній ступі у ліс у леву доро-жечку. Та знову хльостає залізним гаком - від ліс. Та й знову: «Знімання кицаньку, знімання серебрянку!»
Дитинки будинку-те й заснули. А мати-те не веліла їм засипати-те! Маменька приходить із лісу й говорить: « Ба-А, ки-цаньки, ба-а, маленьки, відкрийте воротица!»
А дитинки усе не чують. Так маменька лягла під ґаночок спати. Егибовна прийшла так з'їла її під ґанком - те, а сама й виїхала.
Дитинки прокинулися ранком, а маменьки немає, а вийшли на ґаночок і говорять між собою: «Де ж наша ма менька?»
Одна-те манюшка так заглянула під ґанок: так одні кісточки лежать! Манюшки й стали плакати. Кісточки-Ті зібрали, а Егибовна прийшла та й манюшек з'їла.