Мисливець і рис

Мужик ходив за полюванням. День увесь ходив, нічого не вбив. Іде він додому. У своєму полі побачив рябчика на стожье, сидить на колі. «Ось де мені бог подав!» — говорить. Підняв курок і лопнув цього рябчика. Рябчик сидить. Він інший раз заправив, інший раз стрелил — рябчик сидить! «Постій, - говорить, - це недарма!» Побрав рушниця, зараз подивився у стовбур, а там людська рука проти ряба! «А, - говорить, - чортяча сила, перегодите!» А у нього ґудзика мідний були у сорочки. Побрав відірвав, заправив у рушницю, підняв курок і лопнув. Рябчик упав — Усе-таки руку прострелив. «Ну, - говорить чорт, - тепер отохотничал!» Мужик пішов додому. Ось не йде мужик у ліс рік, ні інший, ні третій. Потім побрав рушниця й пішов — через три роки. «Тепер, - говорить, - чорт забув!» Вийшов за поле. Раптом здався темний ліс. Мужик догадався: «Постій, - говорить, - видне, чорт мене одурачил!» Побрала сокира через пояс і вогню наклал. Потім знайшов пень березовий, зрубав і приніс до вогню. Надяг балахон і свій капелюх, оперезав поясом, а сам відійшов сажень десять і сіл за кущ. Ось чорт іде, несе рудину на плечі — страшна справа! Побачив мужика, що він лежить у вогню, тяпнул цієї ру-диною поперек вогню й сам сів. «Ну, - говорить, - тепер я на тобі посиджу!» А у цей час мужик упорався знову, підняв курок і сзаду-те йому у спину тієї ж мідною кулею як стьобнув, він і перекинувся! «Тепер, - говорить, - охотничек, не бійся нікого!» Мужик ходить і дотепер по полювання.