Потрібен був одному попові батрак. Але тому що піп був дуже скупий і усе шукав, щоб хто до нього пішов як можна подешевше, те ніхто до нього не наймався.
Ось раз приходить до нього мужик-жартівник і просить сіна для коня.
А піп йому говорить:
- Ти такий здоровіший, молодий, а ходиш збираєш. Наймися-но, світло, до мене у працівники.
- Можна. А скільки даси?
- Буду платити дивлячись по твоїй роботі.
Та сказав мужикові ціну. А як був тоді косовиця, то піп нагодував його й повів у луги вказувати своя косовиця. Працівник оглядівся, а коли піп пішов, ліг на траву й проспав увесь день до вечора.
Щодня мужик-жартівник ходив на косовицю, і піп завжди давав йому із собою хліба й сала. Та ось раз батрак говорить:
- Більше я у тебе працювати не буду, давай мені розрахунки. Траву я у тебе всю скосив до єдиної травинки.
Дав йому піп усього кілька копійок. Працівник залишився незадоволений і говорить:
- Додай ще хоч шматок сала.
Але піп йому відмовив навідріз:
- Я Та те тобі переплатив, дав більше обіцяного.
- Ну, раз ти мені не даси сала, — сказав працівник, — так нехай уся твоя травонька назад устане як некошена!
Та виїхав. А піп пішов на луги, подивився й здивувався: «Цей батрак не простий, а чаклун: насправді коштує трава як некошена».