Бувало так живало — жили-минулого старий так бабуся; у них було три сини: перший — Егорушко Заліт, другий — Миша Клишавий, третій — Ивашко Запічник. Ось здумали батько й мати їх женити; послали великого сина доглядати наречену, і він ішов так ішов — багато часу; де не подивиться на дівок, не може прибрати собі нареченої, усі не глянутся. Потім зустрів на дорозі змія про три головах і злякався, а змій говорить йому: «Куди, добра людина, направився?» Егорушко говорить: «Пішов свататися, так не можу нареченої пошукати». Змій говорить: «Підемо із мною; я поведу тебе, чи можеш дістати наречену?»
Ось ішли так ішли, дійшли до великого каменю. Змій говорить: «Відверни камінь; там чого бажаєш, то й одержиш». Егорушко намагався відвернути, але нічого не міг зробити. Змій сказав йому: «Так немає ж тобі нареченої!» Та Егорушко відвертав додому, сказав батькові й матері про усе. Батько й мати знову думали-подумали, як жити так бути, послали середнього сина, Мишу Клишавого. З тим те ж саме трапилося. Ось старий і бабуся думали-подумали, не знають, що робити: якщо послати Ивашка Запічного, тому нічого не зробити!
А Ивашко Запічний став сам проситися подивитися змія; батько й мати спершу не пускали його, але після пустили. Та Ивашко теж ішов так ішов, і зустрів змія про три головах. Запитав його змій: «Куди направилася, добра людина?» Він сказав: «Брати прагли одружитися, так не змогли дістати наречену; а тепер мені черга випала». - «Мабуть, підемо, я покаджу; чи зможеш ти дістати наречену?»
Ось пішли змій з Ивашком, дійшли до того ж каменю, і змій наказав камінь відвернути з місця. Ивашко вистачив його, і камінь як не бував — з місця злетів; отут виявилася діра у землю, і біля неї затверджені ремені. Ось змій і говорить: «Ивашко Сідай на ремені; я тебе спущу, і ти там підеш і дійдеш до трьох царств, а у кожному царстві побачиш по дівиці».
Ивашко спустився й пішов; ішов так ішов, і дійшов до мідного царства; отут зайшов і побачив дівицю, прекрасну із себе. Дівиця говорить: « Ласкаво просимо, небувалий гість! Приходь і сідай, де місце просте бачиш; так позначся, звідки йдеш і куди?» — «Ах, дівиця червона! - сказав Ивашко. - Не нагодувала, не напоїла, так стала звістки запитувати». Ось дівиця зібрала на стіл усякої страви й напоїв; Ивашко випив і поїв і став розповідати, що йду-де шукати собі нареченої: «якщо милість твоя буде — прошу вийтить за мене». - « Ні, добра людина, — сказала дівиця, — ступай ти вперед, дійдеш до срібного царства: там є дівиця ще прекрасніше мене!» — і подарувала йому срібний перстень.
Ось добрий молодець подякував дівиці за хліб за сіль, распростился й пішов; ішов так ішов, і дійшов до срібного царства; зайшов сюди й побачив: сидить дівиця прекрасніше першої. Помолився він богу й бив чолом: «Здорово, червона дівиця!» Вона відповідала: « Ласкаво просимо, перехожий молодець! Сідай так хвастай: чий, так откуль, і якими справами сюди зайшов?» — «Ах, прекрасна дівиця! - сказав Ивашко. - Не напоїла, не нагодувала, так стала звістки запитувати». Ось зібрала дівиця стіл, принесла всякої страви й напоїв; тоді Ивашко попив, поїв, скільки праг, і почав розповідати, що він пішов шукати нареченої, і просив її заміж за себе. Вона сказала йому: «Ступай уперед, там є ще золоте царство, і у тому царстві є ще прекрасніше мене дівиця», — і подарувала йому золотий перстень.
Ивашко распростился й пішов уперед, ішов так ішов, і дійшов до золотого царства, зайшов і побачив дівицю прекрасніше всіх. Ось він богу помолився й, як випливає, привітався з дівицею. Дівиця стала запитувати його: звідки й куди йде? «Ах, червона дівиця! - сказав він. - Не напоїла, не нагодувала, так стала звістки запитувати». Ось вона зібрала на стіл усякої страви й напоїв, чого краще вимагати не можна.
Ивашко Запічник почастувався всім добре й став розповідати: «Іду я, собі наречену шукаю; якщо ти бажаєш за мене заміж, те підемо із мною». Дівиця погодилася й подарувала йому золотий клубок, і пішли вони разом.
Ішли так ішли, і дійшли до срібного царства — отут побрали із собою дівицю; знову йшли так ішли, і дійшли до мідного царства — і отут побрали дівицю, і усе пішли до діри, з якої потрібне вилазити, і ремені отут висять; а старші брати вже коштують у діри, прагнуть лізти туди ж шукати Ивашку.
Ось Ивашко посадив на ремені дівицю з мідного царства й затряс за ремінь; брати потягли й витяглися дівицю, а ремені знову вилучили. Ивашко посадив дівицю зі срібного царства, і ту витяглися, а ремені знову вилучили; потім посадив він дівицю із золотого царства, і ту витяглися, а ремені вилучили. Тоді й сам Ивашко сіл: брати потягли і його, тягли-тягли, так як побачили, що це — Ивашко, подумали: «Мабуть, витягнемося його, так він не дасть жодної дівиці!» — і обрізали ремені; Ивашко впав униз. Ось, робити нема чого, поплакав він, поплакав і пішов уперед; ішов так ішов, і побачив: сидить на пні старий — сам зі чверть, а борода з лікоть — і розповів йому всі, як і що з ним трапилося. Старий навчив його йти далі: «Дійдеш до хатинки, а у хатинці лежить довгий чоловік з кута у кут, і ти запитай у нього, як вийти на Русь».
Ось Ивашко йшов так ішов, і дійшов до хатинки, зайшов туди й сказав: «Сабоний Идолище! Не погуби мене: скажи, як на Русь потрапити?» — « Фу-Фу! - проговорив Идолище. - Росіянку коску ніхто не кликав, сама прийшла. Ну, піди ж ти за тридцять озер; там стоїть на курячій ніжці хатинка, а у хатинці живе яга-баба; у їй є орел-птах, і вона тебе винесе». Ось добрий молодець ішов так ішов, і дійшов до хатинки; зайшов у хатинку, яга-баба закричала: «Фу, фу, фу! Російська коска, навіщо сюди прийшла?» Тоді Ивашко сказав: «А ось, бабуся, прийшов я за наказом сабоного Идолища попросити у тебе могутнього птаха орла, щоб вона витяглася мене на Русь». - «Іди ж ти, — сказала яга-баба, — у кіш; у дверей коштує варта, і ти побери у нього ключі й ступай за сім дверей; як будеш відмикати останні двері — тоді орел стрепенеться крабоми, і якщо ти його не злякаєшся, то сядь на нього й лети; тільки побери із собою яловичини, і коли він стане оглядатися, ти давай йому по шматкові м'яса.
Ивашко зробив усе по приказанью ягою-бабки, сіл на орла й полетів; летів-летів, орел оглянувся — Ивашко дав йому шматок м'яса; летів-летів і часто давав орлові м'яса, вуж скормив усі, а ще летіти не близько. Орел оглянувся, а м'яса немає; ось орел вихопив у Ивашка з холки шматок м'яса, з'їв і витягся його у ту ж діру на Русь. Коли зійшов Ивашко з орла, орел вихаркнув шматок м'яса й велів йому прикласти до холки. Ивашко приклав, і холка заросла. Прийшов Ивашко додому, побрав у братів дівицю із золотого царства, і стали вони жити так бути, і тепер живуть. Я там був, пиво пив; пиво-те по вусові текло, так у рота не потрапило.