Був пустельник, молився тридцять років богу: повз його часто пробігали біси. Один з них, кульгавий, відставав далеко від своїх товаришів. Пустельник зупинив кульгавого й запитав: «Куди ви, біси, бігаєте?»
Кульгавий сказав: «Ми бігаємо до царя на обід».- «Коли побіжиш назад, принеси мені сільничку від царя, тоді я повірю, що ви там обідаєте». Він приніс солоницу. Пустельник сказав: «Коли побіжиш знову до царя обідати, забіги до мене побрати назад солоницу». Тим часом на сільничці написав: «Ти, цар, не благословясь їси, з тобою біси їдять!»
Государ велів, щоб на стіл становили всі благословясь. Після того бесенки прибігли на обід і не можуть підійти до благословенного стола, палить їх, і втекли назад. Почали запитувати кульгавого: «Ти залишався з пус тинником; вірно, говорив з ним, що ми на обід ходимо?» Він сказав: «Я тільки одну солоницу приносив йому від царя». Почали біси кульгавого за те бити, для чого казав пустельникові.
Ось кульгавий у помсту побудував проти келії пустельника кузню й став старих переробляти у горні на молоді. Пустельник побачив це, захотів і сам переробити: «Ну-но, - говорить, - і я перероблю!»
Прийшов у кузню до бісеняти, говорить: « Чи не можна й мене переробити на молодого?» — «Прошу», - відповідає кульгавою й кинув пустельника у горно; там його варив-варив і висмикнув легінем; поставив його перед дзеркало: « Поглядись-но тепер — який ти?» Пустельник сам собі намилуватися не може. Потім сподобалося (захотілося) йому одружитися. Кульгавий надав йому наречену; обоє вони дивляться — не надивляться один на одного, любуються — не намилуються.
Ось потрібне їхати до вінця; бісеня й говорить пустельникові: «Дивися, коли вінці стануть накладати, ти не хрестися!» Пустельник думає: « Як же не хреститися, коли вінці накладають?» Не послухався його й перехрестився, а коли перехрестився, то побачив, що над ним нагнута осика, а на ній петля.
Якщо б не перехрестився, так би отут і завис на дереві; але бог відвів його від кінцевої погибелі.