У одного мирошника був працівник. Мирошник послав його засы́пать на ківш пшениці, а працівник пішов і засипав-те на камінь. Млин завертелася, а пшениця вся разметалася. Хазяїн як прийшов на млин і як побачив разметанную пшеницю — і зігнав працівника. Працівник пішов додому, у своє село, і заплутався. Ось зайшов він у отакі кущі й ліг спати. Приходить відлюдько; бачить, що працівник спить, і підійшов до нього близько, став його обнюхувати, а працівник-те схопив відлюдька за хвіст, убив його й зняв з нього шкіру!
Ось працівник вийшов на гору, а на горі стояв порожній млин: він у цього млина й зупинився ночувати. Приїхали три людини, розбійники; розвели у млині вогонь і почали дуван дуванить. Один розбійник говорить: «Я свою частину покладу під испод млина»; інший розбійник: «А я під колесо подпихну»; а третій говорить: «Я у ківш сховаю». А працівник лежить у ковші й, убоявшись, як би розбійники його не вбили, здумав собі: «Дай я геть так-те закричу: Денис, ступай туди на низ; а ти, Хвока, дивися з боку; а ти, малий, дивися там, а я отут! Тримай їх, хлопці! Бий їх, хлопці!» Розбійники уробели, кинули свій маєток і розбіглися.
Працівник виліз із ковша, підібрав усе багатство й пішов додому; приходить і розповідає батькові з матір'ю: «Ось усе, що я заробив на млині. Поїдемо тепер, дідусь, на базар, і купимо собі рушницю, і будемо охотничать». Поїхали собі на базар, купили рушницю і їдуть із базару. Ось працівник і говорить дідові: «Ти, дідусь, дивися, не чи попадеться нам заєць, лисиця, а то куниця». Їдуть так обоє дрімають, і нарешті заснули. Де не узялися два відлюдьки, зарізали у них кінь і з'їли всю. Дідусь прокинувся так як стьобне батогом — думав по коневі, ан по відлюдькові! Відлюдько-Те потрапив у хомут і давай носити, а дід править. А інший відлюдько позаду прагне схопити працівника, і той відлюдько-те був із щербиною. Працівник як стьобне відлюдька батогом, а він праг батіг-те зубами піймати, так на батозі був вузол, — цей вузол і застряг у відлюдька у щербині! Працівник і потяг його за телегою. Один відлюдько везе, а інший позаду йде. Ось приїхали вони додому; собачка вискочила й давай гавкати. Відлюдьки злякалися, один як повернув круто — тележонка й перекинулася, працівник зі старим упали на землю; отут відлюдько з хомута вискочив, а працівник батіг з рук випустив, так обоє відлюдька й утекли, а старий із працівником залишилися ні при чому. Жили вони багато; двір у них кільцем, три жердини кінець із кінцем, три кола забите, три лозини завите, небом накрите, а світлом обгороджене!