Жив-Був старий пан, а у нього була дружина й молода, і собою гарна. Трапилося цьому панові кудись виїхати далеко. Він боїться, як би дружина його не стала з ким... і говорить: «Послухай, мила! Тепер я їду надовго від тебе, так ти ніяких панів не примай до себе, щоб вони тебе не збентежили, а краще ось що: хто б тобі й що б тобі не казав — відповідай усе: «Немає!» так «Немає!» Виїхав чоловік, а бариня пішла гуляти у сад. Ходить по садові. А повз у той час проїжджав офіцер. Побачив барині таку славну й став її запитувати: «Скажіть, будь ласка, яка це село?» Вона йому відповідає: «Немає!»
«Що б це значило, — думає офіцер, — про що її не запитаєш, вона усе: немає так немає!» Тільки офіцер не будь промах: «Коли, — говорить, — я злізу з коня так прив'яжу її до забору — нічого за це не буде?» А барині: «Немає!» — «А якщо зійду до вас у сад, ви не розсердитеся?» — «Немає!» Він увійшов у сад. «А якщо я з вами стану гуляти, ви не прогневаетесь?» — «Немає!» Він пішов поруч із нею. «А якщо поберу вас за ручку, — не буде вам прикро?» — «Немає!» Він побрав її за руку. - «А якщо поведу вас у альтанку — і це нічого?» — «Немає!» Він привів її у альтанку. - «А якщо..., ви не станете противитися?» — «Немає!»... [Потім він знову запитує]: — «Ви тепер задоволені?» — «Немає!» — «Ну коли немає...» Ще раз запитує: — «А тепер задоволені?» — «Немає!» Він плюнув і виїхав. А бариня встала й пішла у хороми.
Ось відвертав додому пан і говорить дружині: — «Ну що, усі чи у тебе благополучно?» — «Немає!» — «Так що ж?..» — «Немає!» Що не запитає, вона усе: немає так немає. Пан і сам не радий, що навчив її.