Жив старий з бабою, дітей у них не було. Занадилася до старого з бабою ходити у гості лиса. Сьогодні вона прийде, завтра, на третій день прийде, так щодня й стала ходити до них. Прийде й каже різні мовлення зі старими.
Пройшло там скільки-те часу, старий з бабою померли. Поховала лисиця старих, а хатку старого й баби зайняла. Живе собі у хатці лиса й горя не знає.
Пішла раз лисиця на видобуток, а у цей час звідки не візьмися — котик. Заліз він у хату, замкнув і сидить собі.
Удалася лиса додому, дерг-дерг за двері, а двері на запорі. Колом хати побігала, потім підійшла до дверей і запитує ласкавим голосом: « Ктой-Те у моїй хатці сидить?» А з хати котик відповідає:
Я — кіт — мідне чоло, Ніжками топ-топ, Очима хлоп-хлоп! На печі сиджу, Востру шашку тримаю, Хто до мене у хату ввійде, Той живим не піде! Убирайся, лисиця. Не мозоль мені ока! Злякалася лисиця, та й утекла. Села вона на прогоні й сидить. Біжить відлюдько й запитує: «Чого ти на прогоні сидиш, лисиця?» — « Як же мені не сидіти? Була у мене своя хата, а тепер немає. Сидить у ній звір небачений. Не пускає мене у хату й сам не виходить».- «Не плач. Піду вижену!» — каже відлюдько.
Підійшов він під хату й запитує сердито: «Хто у лисушкиной хаті сидить? Виходи, а то дверей зірву так тебе розірву!» З хати кіт каже:
Я — кіт — мідне чоло,
Ногами топ-топ,
Очима хлоп-хлоп!
На печі сиджу,
Востру шашку тримаю,
Хто до мене у хату ввійде,
Той живим не піде!
Убирайся, відлюдько!
Не минеш моїх рук,
Шашкою голову зрубаю
Так у чувал покладу! Почув відлюдько грізні мовлення котика, та й втеча. «Куди ж ти, бирюлюшка?» — запитує лисиця. «Ніколи мені, кума!» — відповідає відлюдько, а сам біжить без оглядки.
Сидить собі лиса на прогоні й плаче. Біжить шакалка й запитує: «Що, лисиця, сидиш так плачеш?» — « Як же мені не плакати! Була у мене своя хата, а тепер немає. Сидить у ній звір небачений! Не пускає мене у хату й сам не виходить». - «Не плач! Піду вижену, - каже шакалка. «Відлюдько виганяв, так не вигнав, а де тобі такого звіра вигнати?» — відповідає лисиця. «Вижену!» — каже шакалка.
Підійшов шакалка під хату й запитує: «Хто у лисушкиной хаті сидить? Вилазь! А то сам зайду так шкіру з тебе спущу!» Почув кіт такі мовлення так як закричить:
Я — кіт — мідне чоло,
Ногами топ-топ,
Очима хлоп-хлоп!
На печі сиджу,
Востру шашку тримаю,
Убирайся, шакал,
Поки по шиї не наклал!
Шашкою голову зрубаю
Так у чувал покладу! Почув шакалка грізні мовлення й гутарить із лисицею не став, а втеча у ліс. Біжить, сам оглядається.
Сидить на прогоні лиса й плаче. Ніч прийшла, а подітися їй нікуди. Сиділа так вона, сиділа й думає собі: «Піду я до хати так погутарю ласкаво з котом».
Підійшла під хату й запитує: «Хто це у моїй хатці сидить? Виходи, котик, покажи своє личушко прекрасне!» Кіт чує такі мовлення й відповідає:
Я — кіт — мідне чоло,
Ногами топ-топ,
Очима хлоп-хлоп!
На печі сиджу,
Востру шашку тримаю,
Хто до мене підійде,
Той живим не піде! «А підеш за мене заміж? Тоді тобі й двері відкрию, і у хату пущу тебе, лисонька!»
Лисиця слухає, а сама мовчить. Кіт почекав, почекав і знову запитує: «Підеш, лисушка, за мене заміж? Підеш, так двері тобі відкрию». Лисиця відповідає: «Піду». Відкрив кіт двері. Влізла у хату лиса, помирилися ©ни. На інший день лиса вийшла у двір, села під хатою й сидить. Біжить відлюдько, а вона йому каже: «Бирюлюшка, а я заміж виходжу», - « За кого, лисушка?» — « За кота. Приходь до мене на весілля», - «Прийду, лисушка».
Втеча відлюдько, а лисиця сидить собі. Ось біжить шакалка. Лисиця каже: «Шакалка, шакалка!» — «Що, лисушка?» — «Я заміж виходжу».- « За кого, лисушка?» — «Так за котика. Приходь до мене на весілля. У нас весело буде».- «Прийду, лисушка!»
Втеча шакалка, а лисиця сидить. Біжить тушкан, вона каже йому: «Тушкан!» — «Чого, лисонька?» — «Я заміж виходжу».- « За кого?» — За котика. Приходь до мене на весілля. У нас весело буде», - Прийду», - сказав тушкан і втеча.
Сидить лиса, а по прогону ведмідь іде. Лисиця каже: «Мишенька, а я заміж виходжу!» — « За кого, лисонька?» — « За котика. Приходь до нас на весілля».- «Прийду, лисонька», - сказав ведмідь і втеча.
Почала лисиця відіграти весілля. Нагляділа вона хату у одного козака. Козак на рибальстве, а дружина його у місто пішла.
Лисиця повела званих гостей до того козака у будинок. Дістала лисиця вина й пригощає всіх. Гості понапивалися, лисиця каже: «Гості дорогі, їжте кому що по вдачі!»
Тоді ведмідь у козака корову задер, відлюдько вівцю
Зарізав, шакалка за курми ганяється по двору, тушкан бігає по грядках, капусту гризе.
Веселяться гості так лисові похвалюють: «Ось яка добра господарка!» А лисушка ходить так каже: «Їжте, гості, їжте, дорогі! Може, кому у чому не догодила? Їжте на здоров'я!»
Веселяться всі, а у цей час козак додому прийшов так розігнав весілля. Ведмедя, відлюдька й лисові підстрелив, а кіт, тушкан і шакалка убегли.
Обдер козак шкіри з ведмедя, відлюдька, лисиці й став чекати свою дружину.
Прийшла дружина, а він їй подарунок підніс.