Жив пустельник у такому місці, куди ніхто й не заходив, рятувався цілих тридцять років. До того дійшло, що нічого не став їсти — одним святим духом ситий.
Стало це чортові не по думці, надумав він його спокусити. Прикинувся старим жебраком, прийшов і став проситися ночувати. Той пустив. Ось чорт пожался: « У тебе, - говорить, - пустельник, щось холодно, розведи хоч вогника». Розвели. Потім витягся м'ясо з торби. «Хоч,.- говорить, - зварити так поїсти, а то Зголоднів боляче». Ось налив він у казан води, поставив на вогонь кип'ятити, та й прикинувся, що від утоми заснув. Пустельник бачить, що він спить, жалко йому стало будити, він і вилучив сам м'ясо у казан і став варити, потім бачить — потрібно посолити, потім — треба спробувати. Та разманился він тем до того, що надумав відрізати шматочок говядинки й з'їсти.
Ось, нарешті, прокидається й чорт говорить: «А, так ти вуж зварив! Ну, добре, давай тепер щи сьорбати». Той йому говорить, що: « Ні, я скоромного вже ось тридцять років не їв», але чорт його впросив, і він спокусився.
Після щей став його нечистий запитувати: «Що це, як ти тут живеш? Як тільки витерпів стільки років? Підемо — я йду у місто, так хоч проводь мене й на людей подивишся!»
Умовив він пустельника.
Пішли вони у місто. Прийшли туди, чорт став його пригощати
Кренделями, чаєм, горілкою, і розгорілося серце у пустельника, сподобалося йому мирське життя. А отут саме прийшла справа — рис і представився, що у нього всі гроші вийшли. Що робити? Та надумали вони украсти у кого-небудь грошей. Чорт говорить: «Я знаю, у одного купця можна у комору потрапити, де у нього гроші лежать».
Ось пішли туди і як тільки гроші украли, чорт-те пішов та й залишив пустельника у коморі.
Побачили ця справа, схопили його й посадили у у'язницю. Бачить пустельник — справа його погане, і згадав він отут про добродії й про своє колишнє життя. «Господи, - говорить, - до чого я дійшов! Так хоч би гроші-те мені потрапили». Та тільки сказав він ці слова, а нечистий вуж отут, злякався, як би справа-те його не пропало. «Що ти, - говорить, - що ти! Нічого не бійся, я тебе виручу!» Та суне йому у руки папір. «Ось, - говорить, - своеручная записка від купця - те, що він гроші-те сам подарував; ти й покажи рє суддям на суді-те».
Отут пустельник возвеселился духом і так і зробив, показав розписку, і судді його виправдали, тому вірно — рука була купцова у тому записі.
Вийшов він на волю, чорт йому назустріч. «Ну підемо, - говорить, - тепер гроші ділити».- «Підемо». Прийшли; чорт і кладе гроші на три купки. «Ну, - говорить, - вибирай собі будь-яку». Пустельник вибрав. «Ну, ця - те, - говорить, - купка кому ж?»- «А ця тому, хто у мене шматок яловичини з казана украв!» — «А це я!» — «А, ну, коли ти, так і бери!»
Та як побрав пустельник гроші, відразу й умер.
Та дияволи схопили йому душу й потягли у пекло.