У одній сім'ї жив-був дурень набитий. Та, бувало, немає того дня, щоб на нього не скаржилися люди: або кого словом скривдить, або кого приб'є. Мати зглянулася над дурнем, стала дивитися за ним як за малою дитиною; бувало — куди дурень срядится йти, мати з півгодини йому тлумачить: ти так - те, дитятко, роби й так-те! Ось одного разу пішов дурень повз гумен, і побачив — молотять горох, і закричав: «Молотити вам три дні й намолотити три зерна!» Мужики його за такі слова прибили ціпами. Прийшов дурень до матері й волає: «Матінка, матінка! Нині били хохла, били хохла!» — «Тебе, що ль, дитятко?» — «Так». - « За що?» — «Ось я йшов повз Дормидошкинова гумна, а на гумне молотили горох його сімейні...» — «Ти що ж, дитятко?» — «Так я їм прогуторил: молотити вам
Три дні й намолотити три зерна. Вони за те мене й прибили». - «Ох, дитятко, ти б сказав їм: возити вам — не перевозити, носити — не переносити, тягати — не перетаскати!» Зрадів дурень, пішов на інший день по селу. Ось назустріч йому несуть упокойника. Дурень, пам'ятаючи вчорашнє наставляння, зашумів у превеликий голос: «Носити вам — не переносити, тягати — не перетаскати!» Знову отдули його! Дурень відвертав до матері й розповів їй, за що його прибили. «Ти б, дитятко, сказав їм: переддень так ладан!» Такі слова глибоко впали дурневі у розум-розум. На інший день знову пішов він бродити по селу. Ось весілля і їде йому назустріч. Дурень відкашлявся, закричав, як тільки весілля з ним порівняла: «Переддень так ладан!» П'яні мужики зіскочили з воза й прибили його жорстоко. Дурень пішов додому, кричить: «Ох, мати моя рідна, як боляче-те прибили мене!» — « За що, дитятко?» Дурень розповів їй, за що прибили. Мати сказала: «Ти б, дитятко, пограв так поплясал їм». - «Спасибі тобі, матінка моя!» Та пішов знову на село так побрав із собою сопілочку.
Ось на кінці села зайнялася клуня у мужика. Дурень із усіх ніг побіг туди; забіг проти клуні й ну танцювати так відіграти у свою сопілочку. Та отут дурня відколотили. Він знову прийшов до матері зі сльозами й розповів, за що його побили. Мати йому сказала: «Ти б, дитятко, побрав води так заливав з ними». Через три дні, як зажили у дурня боку, пішов він бродити по селу. Ось побачив він: мужик свиню палить. Дурень схопив у мимошедшей баби з коромисла цебро з водою, побіг туди й початків заливати вогонь. Та отут дурня порядком поколобродили. Знову відвертав він до матері й розповів, за що його били. Мати заклялася пускати його по слободі, і з тих пір дурень і понині, крім двору свого, нікуди не виходить.