Жили-Минулого мужик так баба. Була у них собака вірний. Змолоду сторожила вона будинок, а як прийшла старість, так і брехати перестала.
Набридла вона мужикові. Ось він побрав мотузку, зачепив собаку за шию й повів у ліс. Привів до осики й праг було задушити, так як побачив, що у старого пса течуть гіркі сльози, стало йому шкода.
Відпустив мужик собаку, а сам відправився додому. Залишився пес у лісі. Лежить під деревом голодний і проклинає собачу частку. Раптом іде ведмідь:
- Що ти, пес, тут улігся?
- Хазяїн мене прогнав.
А що, пес, хочеться тобі є?
- Ще як хочеться-те!
- Ну, підемо із мною, я тебе нагодую.
Ось вони й пішли. Попадається їм назустріч жеребець. Ведмідь схопив жеребця. Жеребець упав. Ведмідь розірвав його й говорить собаці:
- На, їж скільки прагнеш, а як з'їж усі, приходь до мене.
Живе собака, ні про що не тужить. А як усе з'їла так знову проголодалась, побігла до ведмедя.
- Ну що, брат, з'їв жеребця?
- З'їв, знову доводиться голодувати.
- Навіщо голодувати! чи Знаєш, де ваші баби жнуть?
- Знаю!
- Тоді підемо, я підкрадуся до твоєї господарки й схоплю дитину, а ти доганяй мене так віднімай. Як віднімеш, віднеси господарці. Вона за те стане тебе по-старому годувати.
Ось прибіг ведмідь на ниву, де баби жнуть, і відніс дитину.
Дитина закричала, баби кинулися за ведмедем, доганяли, доганяли, не могли наздогнати, так і відвертали. Мати плаче, баби тужать.
Звідки не візьмися, прибіг пес, наздогнав ведмедя, відняв дитину й несе його назад.
- Дивитеся, — говорять баби, — пес-тоотнял дитину!
Мати вуж так рада-радісінька.
- Тепер, - говорить, - я цього пса нізащо не покину!
Привела собаку додому, налила молока, накришила хлібця:
- На, поїж!
А мужикові говорить:
- Ось, чоловік, цей собаку треба берегти так годувати: вона нашої дитину у ведмедя відняла.
Поправився пес, од'ївся й живе розкошуючи. Став він ведмедеві перший друг.
Один раз у мужика була вечірка. У той час ведмідь прийшов до собаки у гості.
- Здорово, пес! Ну, як поживаєш — хліб поїдаєш?
- Слава богу, — відповідає пес, — не життя, а масниця! Чим же тебе пригощати? Підемо у хату, хазяї загуляли, не побачать. Тільки ти ввійдеш — скоріше лізь під грубку. Ось я що добуду, тем і стану тебе пригощати.
Добре, забрався ведмідь у хату — під грубку.
Собака бачить, що гості й хазяї порядком розвеселилися, - і ну тягати зі стола, пригощати приятеля.
Ведмідь випив склянку, випив іншої — і розібрало його. Гості затягли пісні. Та ведмідь став свою пісню заводити.
Собака його вмовляє:
- Не співай, а то лихо буде.
Куди! Ведмідь не вщухає, а усе голосніше заводить пісню. Гості почули виття під піччю, похватали коли й давай ведмедя з боків охаживать.
Насилу ведмідь вирвався, утік. Ось тобі й сходив у гості!