Давним-давно хазяїн тайги роздавав усім звірам хвости. Довідалися про це звірі, поскакали до нього. Лисиця, ведмідь і заєць бігли разом. По дорозі лиса розв'язала обдурити ведмедя й зайця. Вона й говорить їм:
- Ви, друзі, поїжте-но малини, геть за тою сопкою багато росте її. Я ж піду роздобуду яку-небудь пташку на обід. Дорога наша довга, поїсти треба.
Повірили заєць і ведмідь хитрій лисиці. Пішов заєць слідом за ведмедем у малинники. Поки ведмідь їв малину, а заєць чекав його, лиса швидко побігла до хазяїна тайги й встигнула одержати у нього найбільший хвіст. Коли ж прийшли ведмідь із зайцем, то у хазяїна тайги залишився всього-на-всього один хвіст. Тоді хазяїнові тайги довелося розірвати хвіст на дві частини. Одну частину дав він ведмедеві, іншу - зайцеві.
Ось чому у лисиці хвіст довгий, а у ведмедя й зайця зовсім короткі.