Коли наша земля тільки починала застигати, Хадау створив, як розповідають, одну сім'ю орлів і одну сім'ю воронів. Коли земля тільки ще остигала, наші місця, говорять, були суцільно покриті водою. Тому ворон і орел увесь час літали. Літають, літають і ніякої землі не знаходять. Літаючи вони побачили раптом шматок скелі. Орел запитує:
- Ти не утомився?
- Нічого, поки ще не утомився, - відповів ворон.
- Ти легкий, тобі-те добре, - говорить орел. - А ось я поважче, я вже утомився. Давай-но сядемо на цю скелю.
Опустилися вони на скелю й стали на ній жити. Живучи там, вони вже стали зовсім як люди. Орел, як людей, виготовив пальму, лук і стріли. Так і жили. Потім у орлів з'явилася дитина, сина вони народили. Та у воронів з'явилася дитина, вони народили дочку. Жили, жили вони там, і діти у них підросли. Вийдуть на вулицю й відіграють у ляльки й інші дитячі ігри. Батьки їх ходили на полювання у пошуках їжі, а матері виконували всякі домашні роботи. Живуть вони так і живуть. Та ось море стало убувати, а землі, де вони жили, ставали усе більше й більше. Потім земля стала показуватися й у деяких інших місцях. Якось раз орел пустився у міркування:
- Ми з тобою, ти, ворон, і я, орел, один одного
Духу. А раз ми духу, те щоб могли існувати наші нащадки, давай я розгороджу пальмою вгіддя, на яких ми живемо.
Сказавши це, він побрав пальму, поклав її між собою й вороном. Ворон слухає мовчачи. А орел продовжує:
- Ось тепер, ворон, ми з тобою чужими стали. Раніше були один одному духу, а тепер, коли розгородилися пальмою, перестали ними бути. Тепер я буду сватати твою дочку за свого сина. Та коли прийде наш строк піднятися на той світло, діти наші зможуть жити щасливо. Навчимо своїх дітей усьому завчасно й можна буде йти.
- Ну, добре, - погодився ворон, - покладу і я свій лук з пальмою, щоб наші діти могли дати назви своїм місцевостям.
Сказав так і поклав свій лук. Море стає усе менше й менше, а земля - усе більше й більше. Ось про те саме час, коли земля поступово розширювалася, орочи й говорять у різних своїх переказах: Коли земля тільки починала остигати. Та тільки після цього люди й стали народжуватися. Місце, де ворон поклав лук (бен), вони назвали Бехи. Люди роду Бехинка спочатку народжувалися у цих місцях, і тут їх було найбільше. Так про це й розповідають. З тих пір і пішли різні перекази. Зараз я розповів, що земля починала остигати. Є про цей і інший переказ. Земля, на якій ми живемо, була покрита водою - суцільна рідота. Пройшло багато часу, і вода стала йти. Усе убуває й убуває... Нарешті стала з'являтися земля. Та на той час, як почали народжуватися люди, поступово з води з'явилася вся земля. Тільки тоді почали народжуватися люди й різні тварини. Усі вони були голими.
Коли земля наша була ще суцільно покрита водою, море хвилювалося, тому й гори на нашої
Землі так схожі на морські хвилі, усі гори у нашій місцевості. Тому й по берегах ріки Тумнии гори - це те піднесення, то поглиблення, то піднесення, то поглиблення, що зовсім начебто хвилюється море: стрімчак Гудюму, а нижче по ріці - Ду-Ника, і всі так само по всій ріці.
Ось так і виникали різні перекази.