Красуня

17-10-2016, 17:18 | Орочські казки

Пішла красуня на ріку за водою. Черпала воду й побачила, що вниз за течією пливуть по воді сім крохалів.

Красуня внесла воду у будинок. Входить у будинок і бачить - на почесному місці у задньої стіни сидить якийсь чоловік. Вона нагодувала його.

- Я тут буду жити, - сказав чоловік, - нікуди звідси не піду. Жінка говорить:

- Я живу самотньо, ні лососини, ні риби їсти не доводиться. Будь вуж мені товаришем.

Стали вони жити вдвох. Мужина усе на полювання ходить.

Прийшла одного разу жінка по імені Пегеликту. Одяг у Пегеликту шкіряна, і хустка шкіряна, і взуття шкіряне.

Раз заснула красуня. А Пегеликту побрала олово й поклала собі у рота. Коли олово розплавилося, налила його красуні у вухо. Красуня вмерла. Пегеликту зняла із красуні халат і весь інший одяг, переодяглася, а тіло її кинула у лісі.

Повернувся чоловік красуні. Про те, що дружина вмерла, не знає. Пегеликту він прийняв за свою дружину.

- Навіщо ти обрізала собі волосся? - запитує він у Пегеликту. Вона відповідає:

- Розлучала я вогонь, а вони загорілися. Ось я їх і обрізала. Потім Пегеликту просить:

- Поїдемо на той беріг, а то у цім місці чорти водяться.

Переїхали із дружиною на інший берег, там жили молодші брати того героя, шість людей. Один з них пішов подивитися, як його страший брат під'їжджає до берега. Потім піднявся від ріки, прийшов додому й повідав:

- Старший брат говорив, що дружина у нього гарна, що волосся у неї довгі. А зараз подивився - нікудишня жінка, та й волосся короткі.

Тоді шестеро братів сказали старшому:

- Лад собі окремий будинок. До себе ми вас не пустимо.

Побудував старший брат собі будинок, і стали вони там жити вдвох. Поїхали одного разу шестеро братів на протилежну сторону ріки.

- Не переїдьте! - закричала Пегеликту. - На тій стороні чорти!

Не послухалися вони її, переїхали. Піднялися у гору пошукати черемшини. Виявили красуню. Стали шукати у неї рану - не знайшли. Шукають на голові й побачили олово, налите у вуха. Виковирнули

Його рукояткою ножа. Отут красуня ожила й говорить:.

- Який це людей мене воскресила? Загорнули красуню у шкіри й понесли додому.

Зверху поклали на неї гілки черемшини. Тягнуть волоком на шкірі додому.

- Що це ви тягнете? - закричала Пегеликту.

- Черемшину тягнемо.

- Дайте й мені черемшини.

- На, - дали їй одну гілочку.

Настав вечір. Чоловік Пегеликту вийшов на вулицю. Коли вийшов, почув, як його шестеро братів глузують із Пегеликту: Га-Га-Га! Почув і сміх своєї дружини. Один із братів говорить:

- Видне, сам не свій наш старший брат. Не довідається свою дружину! Тоді чоловік Пегеликту ввійшов у будинок молодших братів.

- Навіщо ти прийшов? - запитала його дружина. - Живи з Пегеликту! Чоловік відповів:

- Я поберу тебе назад, а Пегеликту нехай носить дрова й варить їжу. Привів свою дружину додому. Через деякий час дружина його народила сина.

Коли народила, обрадувалася, зрадів й батько, обрадувалися його молодші брати. Разом із братами батько пішов кувати залізо, щоб виготовити собі спорядження. Мати вишивала візерунки на одязі для своєї дитини. Пегеликту говорить:

- Твій чоловік велів нам іти за черемшиною. А потім пішла до чоловіка й сказала йому:

- Твоя дружина кличе мене за черемшиною. Повернувшись додому, знову говорить красуні:

- Пішли! Та дитину поберемо із собою. Поки вітер ще не піднявся, переїдемо на ту сторону.

Красуня розсердилася.

Розсердившись, побрала сина й, не проронивши ні слова, спустилася до берега. - Іди на весла, Пегеликту! - сказала вона. А Пегеликту відповідає:

- Ні, ти йди гребти!

Красуня тримає на руках свого сина.

- Залиши дитину! - сказала Пегеликту. - Я буду качати його й правити човном.

Переїхали на ту сторону. Пегеликту говорить:

- Піди, пошукай черемшини!

Красуня пішла. Небагато догодя повернулася й сказала:

- Немає там черемшини.

- На горі вище є, - сказала Пегеликту. Красуня пішла до гори. Потім повернулася до ріки.

Коли спустилася, побачила, що Пегеликту від'їхала від берега.

- Пегеликту - У! - кричить вона. - Віддай моєї дитину!

Тоді Пегеликту побрала дитину у руки, поцілувала його й кинула у воду. Кидаючи, вона сказала:

- Шкода мені дитину!

А мати плаче на березі. Пегеликту поїхала до протилежного берега. Під'їжджаючи, вона нахилила човен і зачерпнула небагато води. Чоловікові Пегеликту сказала:

- Твоя кохана дружина погубила дитину у воді. Соромно їй стало, і вона не повернулася. Згоряючи від сорому, вона залишилася на тій стороні.

Розсердився чоловік на свою дружину. Ні слова не говорячи, він переїхав через річку. Дружина його усе плаче на березі. Нічого не говорячи дружині, він боляче побив її. Кинувши на землю, повернувся додому. Після цього всі шість братів утекли ладь. А жінка та ледве жива, ось-ось скінчиться.

Прибігла до неї миша.

- Де у тебе, старша сестра, сабоніше всього болить? Красуня відгукнулася:

- Навіщо ти, миша, запитуєш? Ось я вмру, тоді й з'їж мене!

- Я лікувати тебе буду, - відповідає миша.

Злегка полизала їй руку, і рука стала трохи рухатися. Потім прийшов козел. Лизнув її, а красуня говорить:

- Умру, тоді й з'їж мене.

- Я тебе не знімання, - відповідає козел, - лікувати буду.

Тоді красуня піднялася. Добре стало й ногам її, і рукам, і голові.

Отут козел і говорить:

- Старша сестра, я піймав риби. Вона на березі лежить. Там є й ніж, і казан, і берестяна чумашка, і багаття горить.

Красуня їжу зварила. Сфабрикувавши, крикнула:

- Козел, іди їсти!

Поїли вдвох з козлом: Тоді козел говорить:

- Я трошки відійду звідси й умру. Коли я вмру, оббілуй мене. З моєї великої кістки зроби стовп, з ребер - крокви, зі шкіри - дах, а сама лягай усередині.

Умер козел. Красуня його оббілувала. Як козел сказав, так усі й розташувала. Потім лягла спати. Устала. А козел уже інший будинок побудував. У будинку козел сидить на почесному місці.

- Старша сестра, - говорить він, - давай жити у цьому будинку. Не йди нікуди!

Удень козел зовсім не буває будинку - ранком іде, а вертається тільки ввечері. Старша сестра говорить йому: - Де ти усе ходиш? Мені однієї нудно. Козел відповідає:

- Я, сестра, відіграю зі своїм маленьким племінником.

- А де ж твій племінник?

- Він з води виходить разом з колискою. Сестра говорить:

- Піду завтра подивлюся.

Ранком старша сестра приготувала їжу, зварила каші, зробила страву з риб'ячого м'яса з ягодами. Потім вийшла й спустилася до ріки. Поставила столик, поклала на нього їду, націдила свого грудного молока й Теж поставила на стіл. А сама сховалася. Козел кричить:

- Братик, іди сюди!

Тоді його племінник відповідає:

- Щось боязно мені у душі.

- Не бійся, - г-г - говорить козел, - нікого тут немає.

Вийшла дитина на берег, зняв із себе колиску й пішов до стола поїсти. Потім говорить:

- Тут є смачна їжа, а є й гірка. Ось ця ось вода гірка. Мати підійшла й схопила дитину.

А дитина закричала, звертаючись до води:

- Тато, мама!

- Я твоя мати.

- Немає мої батько й матір живуть у воді. А ти чужа. Тато, мама! - плаче він.

Приплили кити, і більші, і маленькі, і говорять:

- Це твоя рідна мати. Ми тільки вигодували тебе, скривдженого людьми. Усі кити спливли, залишивши їм усякої їжі. Жінка принесла свого сина

Додому.

- Старша сестра, - говорить козел, - я йду додому. Їжі вам вистачить, поки братик не виросте більшим.

Та козел пішов. А жінка зробила синові стріли й лук. Прийшла зима. Вона й говорить синові:

- Синок, не стріляй на ту сторону ріки!

Але хлопчик вийшов на вулицю, вистрілив на ту сторону ріки й пішов слідом за стрілою. Стріла встромилася у чиїсь двері. Тоді він відкрив двері й увійшов. Бачить - там живуть старий з бабою. Старий Опитує:

- Чий це хлопчик? Гарний хлопчик. Ти вмієш розповідати казки?

- Казки розповідати я вмію. Батько мий одружений на Пегеликту. Старий говорить:

- Пегеликту, кричи - ке!

- Ти сам кричи - ке!

- У одного героя дружина була красуня, - продовжує хлопчик. - У неї народився син. Тоді Пегеликту говорить їй: Підемо збирати черемшину, твій чоловік велів. А чоловікові її сказала: Твоя дружина кличе мене збирати черемшину. Потім повернулася додому й сказала красуні: Підемо скоріше, красуня! Буде сабоний вітер! Жінка спускається до берега й несе у руках своєї дитини. Пегеликту сказала, щоб вона йшла гребти, і вона пішла на весла. Коли переплили ріку, пішла шукати черемшину. Повернулася, а Пегеликту вже від'їхала від берега. Схопила її дитину, поцілувала й кинула у воду, сказавши при цьому: Бєдний дитина! Батько, я твій син.

Потім вийшов на вулицю й побіг додому. Говорить своєї матері:.

- Батько йде.

- Немає у тебе батька, - сказала вона.

Коли вони так сперечалися із сином, прийшов батько. Дружина сказала йому:

- Іди й убий Пегеликту! Принеси мені її ока! Чоловік приніс очі Пегеликту. Дружина проколола ихножом і спалила у багатті. Після цього, навантаживши нарту, поїхали нагору за течією ріки. Їдуть і бачать - шість людей відіграють у м'яч. Отут самий молодший із братів говорить:

- Це наш старший брат, племінник і старша сестра їдуть. Якщо приїде й Пегеликту, будемо відіграти нею, як цим м'ячем.

Ось і приїхали. Усе обрадувалися. Був там і козел, була й миша. Козел це був молодший брат красуні. Так вони й жили. Усе.

Зараз ви читаєте казку Красуня