Колись, коли у собаки й кота були вільні грамоти, жили вони будинку розкошуючи. Але недовго вони так пожили, тому що жоден з них не вмів як слід зберігати грамоту. Кіт свою вільну зберігав на горищі під кроквою, а собака - у куті своєї будки. Знайшли пацюка котову вільну грамоту й згризли її. На інший рік, коли собаці й котові треба було свої вільні грамоти показати, щоб одержати дозвіл і далі жити будинку, собака вільну показала, а кіт своєї ніде не міг знайти. Що ж, веліла господарка котові пасти худоба, а собака будинку залишився. Заздрість кота побрала, і задумав він помститися собаці. Улітку було ще з горем навпіл, а восени ледве чи не щодня дощ, і котові зовсім не подобалося худоба пасти. Ось він і придумав, як від роботи позбутися. Одного разу ввечері, коли собака вечеряв, забрався кіт у її будку, побрав собачу вільну грамоту й сховав у себе у узголів'я. На наступний рік знову треба було вільні показати. Кіт-Те показав, а собака свою шукає й знайти не може.
А ще через рік і собачу вільну грамоту кіт втратив. Ось і довелося працювати обом - і собаці, і котові: собаці - худоба пасти, а котові - мишей ловити.
З тієї пори собаки котів терпіти не можуть.