Було у батька три сини: двоє розумних, третій дурень. Якось раз один розумний син давай приставати до батька, щоб той відпустив його з рідного дому. Батько відпустив. Ось ішов розумний син, ішов, так, як на зло, ніде не міг на роботу найнятися. Нарешті зустрів він однієї людини й запитує, не чи дасть той йому хоч якої-небудь работенки. Людей і відповідає:
- Коли згодний на платню, яка по своєму розумінню заплачу тобі через рік, тоді пішли.
Син погодився. Коли рік пройшов, людей замість платні дає синові скатертина й говорить:
- Служив ти мені вірою-правдою, тому й платню гарне одержиш! Ця скатертина дорожче грошей коштує. Тобі її треба тільки розстелити й сказати: «Скатертина, накрийся!» — і відразу на ній з'явиться всяка їжа ласа, питво найкраще!
Подякував син і пішов додому. На півдороги застав його вечір; довелося загорнути до одному хазяїнові переночувати. Хазяїн прийняв його, однак полювання йому довідатися, що це за скатертину така у гостя.
- Це скатертина, якої не можна говорити: «Скатертина, накрийся!» — відповів син і влігся спати.
А поки син спав, хазяїн побрав скатертину й сказав: «Скатертина, накрийся!» Негайно з'явилася їжа ласа, питво найкраще. Побачивши таке, хазяїн скатертина забрал, а синові підклав іншу, свою. На інший день син, ні про що худому не догадуючись, прийшов додому й говорить батькові, щоб негайно гостей скликав, мов, він зі своєю скатертиною всіх нагодує досита. Зібралися гості. Ось прагне син показати, на що його скатертина гожа; говорить він:
- Скатертина, накрийся!
Так користі ледве! - скатертина не накривається й не накривається. Син давай голову ламати, так що з того пуття! Стали гості насміхатися над ним, батько розлютився, уся похвальба даром пропала.
Незабаром інший син пристає до батька, щоб відпустив його з рідного дому. Батько відпустив. Ішов він, ішов, однак теж ніде не міг на роботу найнятися. Нарешті зустрів тієї самої людину й просить, щоб той побрав його у працівники. Людей відповідає:
- Коли згодний на платню, яка по своєму розумінню заплачу тобі через рік, тоді пішли.
Другий син погодився. Рік скінчився, дає хазяїн другому синові барана й говорить так:
- Служив ти мені вірою-правдою, тому й платню одержиш гарне! Цей баран коштує дорожче грошей. Тобі треба лише сказати: «Баранчик, жуйку!» — і баран відразу стане золоті дукати відригати.
Подякував другий син і пішов додому. Але на півдороги застав його вечір; довелося загорнути до того самого хазяїна, у якого брат ночував. Хазяїн прийняв його, однак полювання йому довідатися, що це за баран такої.
- Це баран, якому не можна говорити: «Баранчик, жуйку!» — відповів син і влігся спати.
А поки він спав, хазяїн побрав так замість цього барана поставив іншого, свого. Зранку син приходить додому й велить батькові гостей скликати, його баран усіх щедро обдарить. Зібралися гості. Ось другий син і давай показувати, на що його баран гож. Говорить син баранові:
- Баранчик, жуйку! - Так користі ледве! - не ригає баран дукатами, хоч расшибись. Син голову ламає, а гості, як і того разу, насміхаються, батько розлютився, уся похвальба даром пропала.
Небагато часу з тих пір пройшло, а ось і дурень давай приставати до батька, щоб той відпустив його з рідного дому, а батько йому говорить:
- Твої розумні брати нічого путнього не зробили, чого ж від тебе чекати?
- Добре, батько, зроблю я або не зроблю, ти тільки відпусти мене!
Відпустив батько й цього. Ішов дурень, ішов, поки не зустрів тієї самої людину. Клянчить дурень у нього роботи. Людей відповідає:
- Коли згодний на платню, яка по своєму розумінню заплачу тобі через рік, тоді пішли.
Добре. Погодився.
Скінчився рік, дає людей дурневі кийок і говорить:
- Служив ти мені вірою-правдою, гарну платню одержиш! Цей кийок дорожче грошей. Тобі тільки треба сказати: «Кийок, бий!» — і кийок відразу відлупцює всякого, хто здумає тобі зле зробити.
Подякував дурень і відправився додому. Але на півдороги застав його вечір; довелося загорнути до того самого хазяїна, у якого брати спали. Хазяїн прийняв його, однак полювання йому довідатися, що це за кийок така.
- Цей кийок, якому не можна говорити: «Кийок, бий!» — відповів дурень і влігся на бічну.
Дурень спить, а хазяїна так і підмиває кийок побрати. Він так подумав: «Коли у скатертині й баранові стільки пуття, то у кийку, мабуть, ще більше!»
Та відразу схопив кийок і говорить їй: «Кийок, бий!»
Миттю кийок послухався, підхопилася хазяїнові на спину й давай його охаживать почім даремно. Спершу бідоласі було соромно кричати, але коли вже весь синцями покрився, то заволав благим матом. Побіг дурня піднімати, щоб той урятував його. А дурень і говорить:
- Коли віддаси скатертину й барана, що у братів забрал, тоді врятую.
- Віддам, віддам!
Добре. Зранку приходить дурень зі скатертиною, бараном і кийком додому й говорить батькові, щоб той гостей скликав. Батько думає: «Мабуть, знову посоромить мене син, так добре вуж, коли так прагне, то скличу».
Зібралися гості. Однак дурень-те й не осоромив. Як крикне:
- Скатертина, накрийся! - так відразу з'явилася їжа всяка, питво саме найкраще. Усе прийнялися за частування. Коли наїлися, дурень ще барана притяг і велить йому дукати відригати, усіх гостей обдаровує щедро; однак розумним братам мало того здалося. Узялися вони на брата наговорювати — мов, скатертина й барана заробили вони, а зовсім не дурень. Якщо він чого й заробив, то нехай теж подає сюди. Почув дурень їх слова, і прикро йому стало. Він і говорить:
- Ось що я заробив! Кийок, бий! Миттю підхопився кийок на
Братів-кривдників і давай охаживать їх почім даремно. Вони — репетувати, щоб дурень виручив їх, а він їм у відповідь:
- Доти не виручу, поки не заречетеся дурнем мене кликати й обмовляти.
Дали брати такий зарік, і дурень відразу їх помилував.