Один молодець відправився мандрувати по білу світу. Одного разу ввечері у лісі наткнувся він на маленьку хатинку. Нічого у хатинці не було, крім великої скрині. Подорожанин був голодний і думав знайти у скрині що-небудь їстівне. Відкрив він скриня, а у ньому другий, у другому — третій. Остання шкатулочка була зовсім махонькая, і лежала у ній папірець. Напис на папірці до того вицвіла, що подорожанин міг розібрати лише одне слово: «Слуга!» Ледь він це слово вимовив, як чийсь голос запитує: «Що побажаєш?»
Подорожанин сказав, що, мол, бажає він стіл, стравами заставлений. Негайно усе з'явилося. Поївши досита, подорожанин подумав: коли міг невидимий слуга подати стіл повний їжі, те, напевно, йому під силу й постіль приготувати. Ось знову читає він по папірцю: «Слуга!» Негайно слуга запитує: «Що побажаєш?»
Побажав він м'яку постіль. Відразу його бажання здійснилося. На інший ранок подорожанин знову прочитав: «Слуга!»
«Що побажаєш?» — відповів голос.
Подорожанин відповів, що бажає він мати палац поруч із палацом тутешнього короля, тільки щоб був він ще багатше й гарніше королівського. Миттю напроти королівського інший палац з'явився, ще багатше й гарніше. Не подобається королеві, що проти його палацу коштує чужий палац, та ще краше королівського. Пішов король війною на нового короля. Зібралося у старого короля військо величезне, а у нового короля — утроє більше. Углядівши таке, старий король і говорить:
- Де вже отут воювати, краще добром справа влагодити.
Розпустили обоє короля свої війська й уклали мир.
Була у короля красуня-дочка, так ніхто не насмілювався за неї свататися. Ось кличе одного разу наш молодець слугу й велить йому принести з королівського палацу королевну разом з ліжком, так тільки щоб та не пробудилася. А на інший ранок велить доправити королевну назад. Ось іде він до короля до його дочки свататися. Король дуже зрадів й пообіцяв йому дочка. Весілля зіграли багату. Після весілля зажили молодий король із дружиною щасливо, але отут одного разу є слуга до свого володаря й говорить:
- Служив я тобі усе це час вірою-правдою. Усі бажання твої виконав, а тепер прагну випросити саму малість і від тебе!
Запитує наш молодець, що ж слузі потрібне. Слуга й говорить, що полювання йому одержати назад папірець, який у скриньці лежала.
Ось воно що! Ну добре, забирай папірець назад. Слуга забрал.
Прокидається подорожанин серед ночі — холод дошкулив його до костей. Дивується він — як це можна так промерзти у палаці. Королева теж прокинулася й дивує, чому вона не у палаці спить, а у старій лісовій хатинці. Тоді подорожанин і говорить їй:
- Ступай-но до своїх батьків, адже ти звикла до багатого життя, а я вуж по-старому проживу.
Так вони й повернулися кожний до свого старого життя.